Пошук по сайту

Медіа Партнери

 

«Святий обов’язок кожного – допомогти сироті!»

Слава Ісусу Христу!

Всечесні і преподобні отці, преподобні монахи і монахині

Дорогі у Христі браття і сестри!

«Сиротам будь за батька…, і будеш як син Всевишнього, і Він возлюбить тебе більше, ніж мати твоя» (Сирах 4,10)

Сьогодні Патріарша комісія УГКЦ у справах сім’ї та подружжя звертає Вашу увагу на одну з найболючіших проблем нашого суспільства – на дітей, позбавлених батьківської турботи і сімейного затишку – дітей-сиріт. Тому нині, в другу неділю листопада, Церква і відповідні установи нашої держави закликають все українське суспільство звернути свою увагу на долю дітей-сиріт.

Дитинство – надзвичайно важливий етап в житті людини. Саме в дитячі і юнацькі роки закладається фундамент особистості, визначається якою буде людина – доброю, чуйною, милосердною, чи зраненою, озлобленою, агресивною. Одним з найважливіших факторів, який формує повноцінну цілісну зрілу особистість, є любов. Незамінним середовищем, де дитина найкраще дозріває, є повноцінна сім’я: батько, мама, діти. Саме в затишку сім’ї, подібно як під променями сонця виростає чудова квітка, так в атмосфері доброзичливості і родинного миру під променями батьківської любові виростає дитина, щоб стати у повні людиною – істотою богоподібною, створеною на образ і подобу Божу, яка є відблиском свого Творця.

Нелегко в наші часи добре виховати дитину навіть у повноцінній сім’ї. але в набагато важчій і драматичнішій ситуації перебувають діти, які ніколи не мали сім’ї і ніколи не відчули любові батька і матері. Це – діти- сироти, в яких батьки померли, а також так звані соціальні діти-сироти, в яких батьки позбавлені батьківських прав зовсім або не беруть участі в їхньому вихованні через різні причини: алкогольна і наркотична залежність, психічні розлади, а найбільш поширена сьогодні причина – виїзд за кордон у пошуках роботи. Згідно офіційних даних, сьогодні в Україні є приблизно 94 тисячі дітей-сиріт, в тому числі повних сиріт і соціальних сиріт, причому останніх є в кілька разів більше, ніж повних сиріт, і кількість їх продовжує стрімко зростати.

Всі ці діти позбавлені сімейного затишку, батьківського тепла, уваги, любові, захисту. Сироти – найбільш вразливі і найменш захищені члени нашого суспільства. Вони позбавлені тієї надійної опори в житті, яка особливо важлива для дитини – батьківської підтримки. Вони не можуть опертись на батьківську силу, відчути мамину ніжність. Їх нема кому захистити від зла, яким переповнений наш світ. Сьогодні важко всім, а сиротам – найважче. Нема від кого чекати любові, розуміння, підтримки, нема кому їх захистити, пожаліти, витерти сльози, приголубити, заспокоїти. Звичайно, є школи-інтернати, є соціальні служби, які повинні полегшувати долю сиріт, але вони не розв’язують проблему. Багато залежить від моральності працівників цих закладів. І хоча в переважній більшості в них працюють добросовісні і порядні працівники, але вони не в змозі замінити дітям батька і матір. Більше того, після закінчення часу перебування в школі-інтернаті сироти часто залишаються сам на сам перед проблемами дорослого життя. Нерідко сироти, залишені напризволяще, нікому непотрібні,  або помирають в молоді роки від різних хворіб, або поповнюють лави злочинного світу. Нерідко потрапляють в руки злих людей, які жорстоко використовують їх, експлуатуючи їхню працю і їхні тіла. Нехай ті люди, які знущаються над ними, пам’ятають, що знущання над сиротами відноситься до категорії найважчих гріхів, і що за такі гріхи обов’язково буде відплата.

Щоб дитина виросла доброю людиною, треба вкласти в неї частину свого серця, віддати частину свого «я», вміти пожертвувати для неї свій час. Сьогодні часто навіть у повноцінних сім’ях діти є позбавлені належної уваги батьків. Звичайно, багато часу діти перебувають в школі. Тому навчальні заклади відіграють велику роль у їхньому вихованні. Також велику позитивну роль у вихованні відіграє Церква, але стосовно тільки тих дітей, які відвідують храм хоча би раз в тиждень. Але навіть ці установи не можуть повноцінно замінити сім’ю і батьківську увагу. Саме на батьках, в першу чергу, лежить відповідальність за майбутнє своїх дітей і їхню щасливу долю.

Тому нині чимраз більшої популярності і поширення набувають новітні форми праці з сиротами, які створюють дітям умови, що найповніше відповідають умовам повноцінної сім’ї: це будинок сімейного типу, де може виховуватися до 10 дітей, прийомна сім’я – до 5 дітей, опікунська сім’я.

В них вихованням займаються люди, які присвячують цим дітям своє життя. Вони живуть разом з дітьми постійно, намагаючись творити сім’ю, яка би стала дітям рідною. І, що дуже важливо, діти, виростаючи і стаючи повнолітніми, не залишаються самотніми, а є завжди під опікою своїх названих батьків. Вони завжди мають куди прийти і мають до кого прийти, хто їх завжди готовий розрадити, підтримати, захистити.

Звичайно, найкращою формою адаптації і соціалізації дітей-сиріт є і завжди було усиновлення. Ця форма найбільше відповідає вихованню у повноцінній сім’ї. В Україні частішають випадки, коли усиновлюють не лише сім’ї, які не можуть мати своїх дітей, але також і ті родини, в яких вже є діти. Дуже важливо, щоб процес усиновлення в нас відбувався без зайвих ускладнень і провадився тільки і виключно порядними, чесними і високоморальними людьми, щоб уникнути у цій святій справі зловживань.

Водночас звертаємось до всіх батьків з проханням пам’ятати, що в них є діти, і що вони потребують не лише матеріального забезпечення, але і їхньої батьківської уваги, теплоти їхнього серця і любові. Батькам треба навчитися бути зі своїми дітьми, незважаючи ні на що. Час, відведений для дітей, ніколи не є потрачений даремно. Не допустіть, щоб ваших дітей хтось виховував замість вас, бо, на жаль, багатьох дітей з повноцінних сімей можна віднести до категорії дітей, які, подібно сиротам, позбавлені належної батьківської уваги. Якщо батьки не мають часу на своїх дітей, то цей недолік з успіхом «компенсує» інтернет, бари, вулиця, сумнівні компанії. Пізніше батьки дивуються, звідки в їхніх дітей взялися вульгарні слова, погані звички, чому стільки озлоблення, агресії. Відповідь проста: бо не вони виховували своїх дітей, а зовсім чужі люди.

Хочу наголосити на ще одному суттєво важливому аспекті виховання дитини. Якщо батьки і вихователі хочуть бачити своїх дітей по-справжньому щасливими, вони повинні дати їм те, що є найголовніше після дару життя – дар віри. Без віри в Бога життя втрачає свій справжній сенс і повноту. Якщо хочемо, щоб наші діти знайшли правильну дорогу в житті, вони повинні знати закони життя, тобто ті закони, які встановив Законодавець – Творець людини і світу. Віра відкриває двері до Бога і до спілкування з Ним. Віра передається дітям найперше від батьків в родині, а розвивається і набирає силу в Церкві. Тому звертаємось з закликом до всіх осіб духовного стану та всіх членів парафіяльних спільнот: допоможіть знедоленим дітям долучитися до спільноти Церкви. Саме в живій церковній спільноті, яка є великою духовною родиною, вони зможуть отримати правильну науку і справжніх добрих друзів. Зрештою, однією з головних рис живої парафіяльної спільноти і християнським обов’язком кожного парафіянина є дияконія – служіння ближньому, яке включає в себе також опіку над знедоленими дітьми. Парафіяльна рада на чолі зі своїм священиком повинна чітко знати кожну потребуючу людину на парафії, а особливо дитину, і організувати опіку та допомогу для них. Саме таке служіння є для потребуючих початковою проповіддю Євангелія, після якої має йти слово.

Ініціатором і промотором цього служіння на кожній парафії повинен бути священик, який також цим реалізує своє священиче служіння. Священик має обов’язок дбати про обездолених людей, а особливо – дітей, які мешкають на його парафії.

Великі можливості для праці мають на цьому полі монастирі. Кожна монаша спільнота повинна долучитися у свій спосіб, згідно своїх харизм, до полегшення долі дітей-сиріт. Немало жіночих згромадженнь вже успішно реалізують це служіння.

Не будьмо байдужими до долі дітей-сиріт! Кожна дитина – неповторний світ, маленька людина, яка довірливими очима дивиться на світ дорослих людей, який є дуже різний і який часто боляче ранить вразливе і чисте дитяче серце. Дитина є безборонною перед лицем людської жорстокості. Особливо страждають сироти, – діти, яких нема кому захистити. Ми вчимо своїх дітей жаліти безпритульних тварин, собачок. Навчімся ж ми, дорослі, не бути байдужими до долі сиріт, не відвертаймо свій погляд в протилежний бік, не даймо нікому скривдити сироту, маймо сміливість захистити їх і хоч щось добре для них зробити. Пам’ятаймо, Господь щедро благословить тих, хто заступається за сироту.

Святий обов’язок кожного – допомогти сироті!

Нехай кожний, кому не байдужа їхня доля, приєднається, в міру своїх можливостей, до благородної і необхідної справи допомоги сиротам, і нехай долучить до своїх щоденних молитов одну молитву за дітей-сиріт.

З Ариєрейським благословенням

Владика Димитрій Григорак

Голова Синодального комітету Сім’ї та подружжя

  
P.S. Прохання до душпастирів помістити це Звернення в парафіяльних бюлетенях, на веб-сторінках та в інших церковних засобах комунікації. Ви можете рівно ж прочитати його як вступ до спільної молитви за сиріт на закінчення Божественної Літургії в неділю, 10 листопада.З вдячністю за молитву та в надії на співпрацю для добра дітей-сиріт українського народу. о. д-р  Богдан Тимчишин, голова Комісії УГКЦ у справах родини
 
Прохання на сугубій ектенії 10.11.2013 р. Б. під час Богослужіння (молитви) за дітей-сиріт

Ще молимося за зцілення сердечних ран дітей, що пережили досвід відкинення власними батьками, щоб Бог дарував їх мир і душевний спокій, молимось Тобі, Господи, вислухай і помилуй.

Ще молимося за родини, які з різних причин не мають можливості виховувати власних дітей або ж не приділяють їм належної уваги. Відкрий, Господи, їхні серця і допоможи їм віднайти в собі дар батьківства та Твоєю любов’ю об’єднай розділені сім’ї, молимось Тобі, Господи, вислухай і помилуй.

Ще молимось за усіх парафіян, благословенних даром батьківства, щоб вони, обдаровані Божою благодаттю, виконували свої обов’язки добрих батьків та виховували своїх дітей з турботою і любов’ю у християнській вірі, молимось Тобі, Господи, вислухай і помилуй.

Молитва з Архиєреєм