Владика Петро відвідав парафіяльну спільноту у Поториці

У IV неділю Великого посту владика Петро звершив Архиєрейське богослужіння у парафії Преображення Господнього, с. Поториця. На подвір'ї храму єпископа зустріли парафіяни та адміністратор парафії о. Роман Синицький та запросили звершити Божественну Літургію. Богослужіння відбулося у тимчасовій каплиці, яка слугує для потреб вірних на час побудови храму.

Після читання Євангелія Архиєрей розважив над уривком недільного читання, про батька, який приходить до Христа і просить про зцілення для свого сина.

«В сьогоднішньому Євангелії ми бачимо батька і сина. Для батьків страждання дитини завжди є болючим і ми хочемо перемінити це на добро для дитини.

Ми бачимо, що цей батько, показує свою віру, але також він просить допомогти невірству. Після слів Ісуса злий дух кинув юнака до землі, немов поклонився перед Божою величчю і славою. Господь каже, що молитвою і постом виганяються біси.

В житті не всі моменти є підвладні людській силі і волі. Ми потребуємо Божої сили і змилування.» - йдеться у проповіді.

Також єпископ застановився над покликанням людини до святості, до якої Господь прикликає кожного і кожну. Пригадуючи слова із Божественної Літургію перед причастям, коли священник підносить Агнця і мовить «Святе є святим», ми знаємо, що через нашу участь у Святих Тайнах цю святість нам дарує Господь, який всемогутній і добрий.

«Моя віра є запорукою вислуховування молитов.

Ми маємо просити в Бога допомоги в невірстві, щоб з більшим довірʼям поручитися в житті Господеві.

Молитва - це діалог між людиною і Господом Богом. Кожен з нас, коли ми уважно молимось, чує, що для нас несе Боже слово і ми відчуваємо його присутність.

Ця неділя нам пригадує про нашу людську неміч, що Господь є джерелом сили і помочі.

В кінці Євангелія ми чуємо про важливу річ, про терпіння, смерть і воскресіння. Ми, які живемо вірою, живемо з вірою у Воскреслого Христа.» - із слів владики.

Також єпископ роздумував про значення посту, у часі якого ми робимо постанови: «Піст не є заради когось, навіть не для Бога, а для себе. Ми на перше місце ставимо волю Божу.

Ми постимо тільки заради духовного поступу і збагачення для своєї душі».

Пресслужба єпархії