Великодні послання 2023

Великоднє послання Михаїла Колтуна

єпископа Сокальсько-Жовківського для священиків,

монахів, монахинь, семінаристів

і вірних Сокальсько-Жовківської єпархії

на 2023 рік Божий.

Христос воскрес для всього світу,

Найперше для людини Він воскрес.

Він воскрес для всього сотворіння,

Він воскрес для всіх небес.

Христос Воскрес!                                               Воістину Воскрес!

Дорогі і люблячі брати і сестри!

     Воскреслий Христос – наша Пасха. Пасха – це перехід від смерті до життя, щоб жити на землі з воскреслим Христом, щоб жити у вічності у славі воскреслого Христа. Бог увесь світ сотворив для нашого життя, щоб ми в цьому світі жили не будь як. Весь світ є для людини і цей весь світ має впливати на наше життя і ми на цілий світ. Життя наше є пов'язане з Богом і всім сотвореним світом і ми, як вінець Божого сотворіння, маємо в імені нашому, в імені всього створіння воздавати славу, подяку і поклін за це, що Бог у своїй Премудрості поселив нас у царстві свого сотвореного світу. Божа благодать через сотворений світ і все створіння, також через людину, а головно через наші християнські цінності, діяла постійно нам на радість нашого життя. Але, також,  щоб триваючи у вірі християнин, як нова людина у Христі, брала участь у здійсненні Божого задуму, звершенням якого буде нове небо і нова земля (пор. Одк. 21, 1).

     Такі великі запевнення дає нам Пасха, дає нам воскреслий Христос, який воскрес і живе з нами. Тепер нам треба себе в Його ласці знайти, відшукати і зрозуміти дію Його благодаті, яка діє в нас і через нас. Найстрашніше, що зараз точиться війна, відкрита військова агресія: вбивства, насильство аж до невинних людей. Для більшості людей є незрозумілим, чому саме Бог допустив війну. І Церква, яка є ведена Святим Духом, в силі дати людям запевнення Божої благодаті як для розуміння, так і витривання у цих тяжких випробуваннях. Війна з одного боку це гріх, а з іншого боку – це велике геройство любові до ближнього і до захисту Батьківщини і, властиво, це є зброя проти ворога, проти напасти гріха і смерті. В нашому випадку ціною нашого життя, ціною життя і смерті, ціною любові до ближнього і до Батьківщини – свідчити правду. А правда в цьому і полягає, що смерть її не перемагає, правда – це любов. Цю любов Ісус Христос засвідчив Небесному Отцеві до Нього і до нас. І цим Він переміг гріх і смерть, щоб ми жили в Його силі. Тільки любов до Бога і віра в цю любов дає силу віддавати своє життя.

Ворог-диявол відчув слабинку, захотів випробувати нашу віру і ми маємо якнайбільше ріднитися з воскреслим Христом, який поніс на собі смерть, щоб ми жили. Свідченням християнського геройства заради життя майбутніх поколінь – це є та сила, яка міняє світ на краще. Сьогодні наші герої, які віддали своє життя, вони віддали життя, щоб ми не будь як жили, але тривали в любові між нами і як вони нам дали свідчення своїм життям і смертю, так і ми, щоб цього дару не змарнували, а приумножили з любові до Бога і до них, зберігали і розвивали християнські цінності і, зокрема, правду справедливості, свободу та любов – головні «стовпи» суспільного життя (Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха», п. 926).

     Ми маємо бути заохоченими до життя і не будь як, але по-християнськи його цінувати, любити і докладати зусиль, навіть, великих жертв, щоб цінності життя відкрити для себе і могти подарувати ближнім, а, навіть, ворогам, щоб і вони збагнули, за що помер Христос і за що помираємо ми, щоб і ворог отямився.

     Ми на шляху до перемоги, бо ми святкуємо Пасху. Ми в боротьбі є запевненні перемоги – це наша Пасха, це наш перехід, живий і сповнений віри, перехід від смерті до життя. Наша Пасха – це сучасна Пасха перед усіма народами і для усіх народів, щоб цінності життя не були підмінені матеріальними квотами, але вічно триваючими на основі справжньої любові, вірності і, щоб людина завжди і всюди була пріорітетом над суспільством і втішалася своєю свободою і довір'ям в спільноті (Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха», п. 927).

Воскресіння Світ Новий відкрило,

Христос воскрес і Він живе.

В Його очах світиться теперішнє і вічне

І Він усіх до цього нас зове.

     Як колись Господь Бог покликав Богородицю для нашого спасіння, для нашої Пасхи, так і тепер ця Пасха у Богородиці триває. Вона в своїм об'явленню заохочує до співучасті, щоб нашим покаянням ми змогли перемогти ворога, ніби глупотою засоромити премудрих. Богородице, Ти нас упевняєш, бо Ти це пережила.

Богородице Діво радуйся!

Вчини, щоб Твоя радість нам припала,

Твоя радість, щоб нашою була

І Україна Перемогу-Пасху святкувала.        

     В цих важких досвідах війни, а особливо на фронті, в окопах, у сім'ях, які понесли незворотні втрати близьких і рідних, ми усі вірні єднаємося у силі Христа і молимось: «Хай воскресне Бог і розбіжаться вороги Його» і запанує мир людям доброї волі.

    Христос Воскрес!                                                            Воістину Воскрес!

† Михаїл

єпископ Сокальсько-Жовківський

Дано: м. Жовква, Єпархіальне Управління Сокальсько-Жовківської єпархії

в день свв. мчч. Хрисанта і Дарії, 1 квітня 2023 р. Б.

-------------------------------------------------------------------------

Великоднє послання Папи Франциска «Urbi et Orbi» 2023

Дорогі браття й сестри, Христос воскрес!

Сьогодні ми проголошуємо, що Він, Господь нашого життя, є «воскресінням і життям світу» (пор. Ів 11,25). Це Пасха, що означає «перехід», бо в Ісусі сповнився вирішальний перехід людства: від смерті до життя, від гріха до благодаті, від страху до довіри, від розпачу до сопричастя у Ньому. Він – Господь часу й історії. Хочу всім з радістю в серці сказати: благодатного Великодня!

Нехай же він буде для кожного з вас, дорогі браття й сестри, особливо для хворих і вбогих, для похилих віком і для тих, хто переживає періоди випробування та труднощів, переходом від скорботи до розради. Ми не самі: Ісус, Живий, з нами і навіки. Нехай радіють Церква та світ, бо сьогодні наші надії вже не розбиваються об стіну смерті, Господь відкрив нам міст до життя. Так, браття і сестри, у Великдень доля світу змінилася, і сьогоднішнього дня, який також збігається із найімовірнішою датою воскресіння Христа, можемо втішатися, задля лише благодаті, святкуванням найважливішого та найпрекраснішого дня в історії.

Христос воскрес, воістину воскрес, як урочисто проголошують Церкви Сходу. Christos anesti! Оте воістину говорить нам про те, що надія – це не ілюзія, а істина! І що шлях людства від Пасхи і надалі, позначений надією, рухається швидше. Нам це своїм прикладом показують перші свідки Воскресіння. Євангелії розповідають про добрий поспіх, з яким у день Пасхи жінки «побігли сповістити учням» (Мт 28,8). І після того, як Марія Магдалина «прибігла до Симона Петра» (Ів 20,2), Іван і той же Петро «разом удвох побігли» (пор. в. 4) до місця, в якому був покладений Ісус. А пізніше, у вечір Пасхи, зустрівши Воскреслого на дорозі до Емауса, двоє учнів «без зволікання побігли» (Лк 24,33), поспішаючи здолати чимало кілометрів, здіймаючись угору та в темноті, спонукувані нестримною радістю Великодня, що палала в їхніх серцях (пор. в. 32). Це та сама радість, задля якої Петро при березі Галилейського озера, побачивши воскреслого Ісуса, не зміг затриматися в човні з іншими та відразу кинувся у воду, щоби якнайшвидше приплисти до Нього (пор. Ів 21,7). На Великдень, одним словом, кроки пришвидшуються та перетворюють в біг, бо людство бачить мету своєї дороги, сенс свого призначення – Ісуса Христа, та покликане поспішати назустріч Йому, надії світу.

-------------------------------------------------------------------------------------

Вих. ВА 23/080                                                                                                           Аркуш 1 із 4-х

ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ

БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА

Високопреосвященним і преосвященним владикам,

всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям,

преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам

Української Греко-Католицької Церкви

Христос воскрес!

Зберігши цілими печаті,

воскрес Ти із гробу, Христе,

що ключів Діви не порушив у різдві Твоїм,

і відчинив нам райські двері.

Пісня 6 Канону Пасхи

Дорогі в Христі!

Знову ми святкуємо Пасху Христову серед неймовірного терпіння, пов’язаного з жахіттям відкритої війни. За минулий рік стільки болю і травм, стільки депортованих і поранених, полонених і зниклих безвісти, покалічених у кожному куточку України та в різних країнах нашого поселення! Стільки загиблих – наших батьків і матерів, братів і сестер, синів і дочок – засíяли своїми тілами, немов життєдайним зерном, нашу землю, українські чорноземи! Деколи ми вже просто з болю взиваємо до Господа: «Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Стоїш далеко від спасіння мого, від слів мого зойку» (Пс. 22, 2). Цими словами також молився наш Спаситель, розп’ятий на хресті. Та сьогодні, у це світле й радісне свято Воскресіння і життя, відкривається перед нами велике таїнство перемоги—радості над смутком, правди над неправдою, слави над наругою і знущанням, світла над темрявою, добра над злом, життя над смертю. Розп’ятий Господь живе! Добрий Пастир, замучений на смерть, царює повік! Христос воскрес – радість вічна!

Зберігши цілими печаті, воскрес Ти із гробу, Христе…

Шукати зцілення важко, коли на нашому тілі й нашій душі ятряться глибокі рани. Говорити про радість воскресіння нелегко, коли скрізь бачимо терпіння і смерть. Але зауважмо, що тіло воскреслого Ісуса, якого ми зустрічаємо сьогодні в наших спільнотах, усе ще носить на собі всі рани розп’яття. Після того як Він уперше з’явився перед своїми учнями в день Воскресіння, відсутній на той момент апостол Тома не хотів нікому повірити: «Якщо не побачу на Його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік Його, – не повірю!» (Ів. 20, 25). Однак Христос говорить Томі, коли нарешті його зустрічає: «Подай сюди твій палець і глянь на Мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік Мій. Та й не будь невіруючий, – а віруючий!» (Ів. 20, 27). Той, хто був розп’ятий на хресті й помер, – це той самий Господь, який воскрес із мертвих. Як воскреслий, переможець смерті, Він дає себе пізнати своїм учням усіх часів і народів саме своїми ранами!

Водночас тіло воскреслого Спасителя вже не підлягає звичайним законам природи: воно проходить крізь камінь, яким був завалений вхід до гробу, не порушуючи печатей, проходить через замкнені двері до світлиці, де учні переховувалися зі страху перед юдеями (див. Ів. 20, 19). Воскреслий Христос носить на своєму прославленому тілі сліди жахливої смерті, але смерть над ним влади вже не має! Лише для того щоб виявити порожнечу Божого гробу, ангел сходить, відсуває камінь, ламає печаті й каже до мироносиць: «Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого. Він воскрес, Його нема тут. Ось місце, де Його були поклали» (Мр. 16, 6). 

Віра у Воскресіння Христове є основою для нашої віри у воскресіння кожної людини. Якими будуть наші воскреслі тіла у Божій славі, важко навіть собі уявити. Проте, святкуючи Пасху Господню, ми впевнені, що це буде прославлення зневаженого, відновлення розбитого і знищеного, оздоровлення зраненого. Воскреслий Христос сьогодні простягає свою життєдайну і зранену правицю до зраненої України, Його прославлені рани торкаються наших ран, які ще кровлять і болять. Розп’ятий і Воскреслий робить наші рани Своїми – і вони у воскресінні України стають прославленими ранами переможців!

Святкувати Пасху для нас сьогодні означає відчути цілющий дотик Христової життєдайної десниці, яка пробита Його прославленими ранами. Цей доторк до наших ран вливає в нас силу ран Воскреслого, подих Того, хто смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував. Цього великого дня згадаймо слова Апостола народів: «Бо якщо ми з'єднані з Ним подобою Його смерти, то будемо і подобою воскресіння» (Рим. 6, 5). Рани тих, кого поранено з Христом, неминуче перетворяться на рани прославленого Господа: бо Христос воскрес!

…Що ключів Діви не порушив у різдві Твоїм, і відчинив нам райські двері

У нашій традиції ми не відтворюємо в іконописі самої події Воскресіння. Для нас празничною іконою є зображення «Зішестя в ад». Слід зауважити, що внизу на цій іконі лежать ключі—символ Христової перемоги над смертю та силою пекла. Для Бога все відкрите: дівиче лоно, надгробний камінь, замкнені двері, людські серця… Господь бачить нашу біду — ми можемо бути впевненими в Його близькості в час тривоги. Своєю Пасхою Він уже відчинив нам райські двері, але, для того щоб ми могли ввійти, Він потребує нашої співпраці та нашого довір’я. Отож вірмо твердо: як не стримали Христа в Його прославленому тілі ні гробні печаті, ні військова сторожа, так само нашої зраненої України не буде здатним поконати жодний агресор і окупант. Ми переможемо ворога, відбудуємо наші зруйновані міста і села, залікуємо наші рани силою і діянням Святого Духа: бо Христос воскрес!

Світло Воскресіння Христового перетворює наш смуток і наші сльози на пасхальну радість, як це сталося із печаллю жінок-мироносиць при порожньому гробі Спасителя. І ми сьогодні бачимо, що те, що з людського погляду неможливе, безнадійне, стає переможним, перетворюється на прославу Того, хто, відчинивши райські двері, дарує нам життя вічне.

Якщо Христос на хресті, серед неймовірних страждань, зміг підвести свої очі до Отця з надією, яка розвіює відчай, то й ми маймо нині сміливість промовити до воскреслого Спасителя разом із псалмоспівцем: «Бо Він не гидував, не гордував бідою бідака, і не ховав обличчя свого від нього; і коли той взивав до Нього, – слухав…  І душа моя для Нього житиме; моє потомство буде Йому служити, і розповість про Господа прийдешньому родові; прийдуть, оповістять про Його добрість народові, що має народитись: Таке вчинив Господь!» (Пс. 22, 25. 29–32).

Пам’ятаймо, що наша перемога залежить не тільки від військової спроможності протистояти російським військам, а й від нашої здатності на духовному фронті відкритися Божій силі воскресіння і стати знаряддям зцілення та миру в Господніх руках:

Мир нам сам Христос приносить,

Мир нам небо днесь голосить,

Мир той Божий всі вітаймо,

Ласку Божу прославляймо,

Чудо Боже всіх чудес:

Христос воскрес! Христос воскрес! (Пісня «Христос воскрес! Радість з неба»).

Дорогі в Христі браття і сестри! Вітаю вас зі святом Христової перемоги над будь-яким злом і над самою смертю. Хай упевненість у перемозі буде цілющим бальзамом на всі наші рани, душевні й тілесні. У радості Воскресіння Господнього вітаю всіх наших захисників-героїв, які сьогодні на фронті та які зазнали поранення. Відкрийте серце Христові, який бачить вашу жертву та ваш біль і робить їх Своїми.

Обіймаю родини наших військових, особливо полонених і зниклих безвісти. Молюся, щоб якнайшвидше ваші рідні були віднайдені та повернулися додому. Єднайтеся з ними через молитву, бо Господь завжди близько до них.

Духовно об’єднуюся з тими, що перебувають на окупованих територіях і не мають можливості сьогодні піти до своєї Церкви, але чекають на звільнення і моляться за перемогу України. У надії на воскресіння та зі сльозами на очах обіймаю тих, хто оплакує загиблих, і воїнів-героїв, і мирних громадян, які стали жертвами злочинних дій окупанта. Вітаю наших біженців і переселенців, які плекають надію на повернення додому після перемоги та на відбудову рідного міста чи села.

Із вдячністю вітаю наших волонтерів, військових і медичних капеланів, кожного, хто на своєму місці наближає нашу спільну перемогу, хто трудиться для того, щоб допомогти ближньому в біді, як в Україні, так і в країнах поселення. Ви сильні і ми пишаємося вами! Обіймаю всіх українців—дітей, дорослих і похилих віком, чоловіків і жінок—і зичу вам, щоб, ділячись великоднім кошиком, ви відчули глибоку радість, Божу милість і  благословення. Усе духовенство, усіх богопосвячених осіб і мирян в Україні та на поселеннях огортаю батьківською любов’ю. Щиро бажаю вам благословенних Великодніх свят, смачного свяченого яйця та світлої пасхальної радості!

Благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай будуть з усіма вами! 

Христос воскрес! Воістину воскрес!

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,

при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,

у день Святих мучеників Савина й Папи,

29 (16) березня 2023 року Божого

--------------------------------------------------------------------------------------------------

Вих. ЛВ 23/436

Львів, 11.04.2023

Великоднє послання Архиєпископа і Митрополита Львівського

Української Греко-Католицької Церкви

Преосвященні владики, доброчесні отці,
преподобні ченці та черниці, достойні брати і сестри,

Ісус Христос нелегко й не просто переживав останні дні свого життя. Він віддав себе в руки ворогам, щоб виконати волю Небесного Батька та довершити спасіння людського роду! Вибір був не легкий, бо, крім, переслідування, яке він терпів все життя, вкінці був зраджений, висміяний, принижений, тіло люто шматоване бичами, вінчаний терням, несправедливо засуджений на смерть, замучений  несенням важкого хреста й розіп’ятий на хресному дереві. Так, Ісус дуже бажав виконати волю свого Батька, тому так виразився до своїх апостолів: « ... Бажанням забажав я їсти з вами цю пасху, перш ніж піду на муки» (Лк 22, 15). Ані муки, ні смерть на хресному дереві, ні опечатаний гріб, ані військова сторожа не зуміли отримати перемогу над Ісусом, бо він воскрес із гробу. Як навчав так і вчинив: «... Людському Синові треба буде багато постраждати, відцураються від нього старшини, архиєреї, книжники; уб'ють Його, але по трьох днях воскресне» (Мр 8,31).

Свято Воскресіння  Господнього  ми ще називаємо Пасхою, з єврейської  мови «песах» означає «перехід».  Тобто,  перехід  ангела  мимо  єврейських  домів,  яких  одвірки  були  помазані кров'ю однорічного ягняти: «І візьмуть кров і помажуть на  обох  одвірках  і на  перемичці  в хатах, в яких їх їстимуть в них» (Вих 12,7). Слова, якими  промовляв  Бог до  Мойсея:  «І пройду по єгипетській землі тієї ночі і поб'ю кожного первородного в єгипетській землі  від людини  до  скотини… Я Господь. І буде  кров  вам  на знак  на домах,  в яких  ви є  всередині,  і побачу кров і покрию вас... І буде вам цей день пам'ятковим,   і святкуватимете  його як празник Господеві у родах ваших.  Як  закон  вічний  його святкуватиме»  (Вих  12,12-14).  Це була Пасха, яку святкував ізраїльський народ, як вдячність Господу,  що  зберіг  їхніх первородних тієї ночі від смерті, перед виходом з єгипетської  неволі.  Аж  такого  знаку очікував фараон, щоб відпустити євреїв, бо до  того  часу  опирався  божому  велінню,  що йому  повідомляв  пророк  Мойсей.

А християни усього світу радісно святкують воскресіння Христове, як перемогу Спасителя над дияволом, над його злобою та темнотою, над сівачем беззаконня, бо Господь визволив нас від його панування, від демонської неволі. Євреї прямували до обіцяної землі, а ми прямуємо до обіцяного неба, яке здобуваємо вірою в Бога та гідним християнським життям! Ісус Христос, хоч похований в гробі - воскрес! А військова сторожа, тривкі печаті на гробовому камені, сам важкий камінь, що за ним спочивало тіло Ісуса, втіха старшини, злоба демона тощо, виявилися безсилим. Христос воскрес, ворогів переміг! Господь вийшов переможцем з гробу, бо життя існує поза похованням тіла, після смерті тіла не існує смерті духа! Ісус Христос воскрес і ми усі воскреснемо, бо він кличе нас усіх до життя, до вічного життя!

Свято воскресіння Господнього - і цього року зустрічаємо у військовому протистоянні нашої України проти агресивного нападу російського війська. Агресор, спочатку, напав на  нашу Україну 2014 року, захопили Крим, велику частину Луганської та Донецької областей. А від минулого року переживаємо широкомасштабний напад і досі тривають злочинні пам'ятки експансіоністського ворожого нападу: розбої, ґвалтування осіб, катування, розстріл невинного народу, навіть, дітей, руйнування житлових будинків, інфраструктури, лікарень, музеїв, торгових центрів, усього, що траплялося на дорозі агресора. Вороги викрадають дітей, людей, крадуть дорогоцінні речі з музеїв, картинних галерей, приватних колекцій, забирають усе, що попадає в очі з приватних осель, словом, для злочинців та вбивць не існує межі грабункам. Задум ворога відомий: знищити українців та українок. Колись Олоферн, завойовник ассурського  царя Навуходоносора, підкорив багато народів, розправлявся з ними, вбивав, знущався, понижував, як бажав, подібно, як чинять ворожі російські олоферни – зáйди, омріяного московського імператора. Воєвода Олоферн насміхався з ізраїльтян та їхньої надії на правдивого Бога і так з погордою промовляв: « ... І хто Бог, хіба не Навуходоносор? Цей посилає свою силу і вигубить їх з лиця землі, і їхній Бог не спасе їх. .. . Бо знищимо їх в них, і їхні гори уп’яніють від їхньої крови, і їхні рівнини наповняться їхніми мерцями, і не встоїться стопа їхніх ніг перед нашим лицем, але згинуть вигубленням, каже цар Навуходоносор".» (Юд 6,2;4). А народ Ізраїлю молився, постив, приносив жертви «... і кричали до Господа всією силою, щоб на добро зглянувся над всім домом Ізраїлю» (Юд 4, 15). І сталося, що вдова Юдит пішла у ворожий табір зі своєю служанкою, була прийнята Олоферном, кожного разу виходила на молитву і, коли Олоферн сп'янів від вина під час святкування, Юдит відтяла йому голову і принесла до свого міста у Ветулію. Героїня-вдова зібрала поважних міста, віддала голову Олоферна й промовила: «... Хваліть Бога, хваліть. Хваліть Бога, який не відставив його милості від дому Ізраїля, але побив наших ворогів моєю рукою цієї ночі» (Юд 13,14). Коли військо ассурське (ассирійське) довідалося, що Господь рукою жінки побив їхнього вождя, усі кинулися врозтіч, а ізраїльтяни навздогін добивали їх. Одна крихітна жінка, відрубавши голову вождеві Олфернові, перемогла ассирійське військо; Ісус Христос, наш Спаситель, умираючи на хресті та, воскреснувши з мертвих, переміг демонське зло і відчинив двері Небесного Царства!

Господи , Ісусе Христе,  коли ти воскрес, військова сторожа злякалася  і сповістила архиєреїв, що ти воскрес – гріб порожній. Ті дали доволі грошей воякам і веліли, щоб сторожа поширювала неправду про викрадення тіла Ісуса його учнями, словом, корупція! Воскреслий Ісусе, благаємо тебе і віримо, що ти найскоріше обдаруєш миром нашу Україну! Дай силу та мужність, мудрість нашому війську та народові, щоб очистили нашу землю від агресора. Ми віримо у твоє воскресіння й воскресіння нашого народу, нашої землі, перемогу нашого війська, бо ти перемагаєш всяке зло! Хай твоє воскресіння, Христе, по усій землі буде благословенне!

Христос воскрес!  Воістину воскрес!

Благословення Господнє на Вас!

ІГОР Возьняк

Архиєпископ Митрополит Львівський

Дано у Львові

при Архикатедральному соборі св. Юра