Українська Греко - Католицька Церква у Польщі

Cучасне життя ставить для українців багато викликів. У пошуках заробітку чи навчання наші люди останнім часом масово виїжджають за кордон, зумовлено це складною соціально-економічною ситуацією в Україні.  Велика частина з них вибирає Польщу, з огляду на невелику відстань від рідного дому та схожість мови і культури.

На жаль, більшість не знає, що на території Польщі, подібно як в Україні, існують греко-католицькі церковні структури: єпархії, парафії та душпастирські осередки, в яких душпастирство ведеться українською мовою. Дехто може бути навіть здивований, звідки в чужій країні існує його рідна Церква, котра зберегла українську мову, східну традицію, а в останньому часі переживає свій розвиток.

Щоб відповісти на це питання, варто згадати, що від віків на сьогоднішніх східних територіях Польщі проживали українці, в основному греко-католики, а саме на Перемищині, Ярославщині, Ряшівщині, Замойщизні, Холмщині, Томашівщині, Любачівщині, Підляшші та Лемківщині. Душпастирську опіку над ними здійснювала Греко-Католицька Перемиська Єпархія, а з 1934 р. також Апостольська Адміністратура Лемківщини.  Iсторично склалося так, що після II Світової Війни основна кількість українців, близько 500 тис., була примусово виселена зі своїх історичних земель в радянську Україну.  Тих 150 тис., котрі залишилися, насильно вивезено в рамках акції Вісла у 1947 році на західні і північні землі Польщі. Розселено їх далеко від себе, далеко від державних кордонів, в залишених німцями, часто напівзруйнованих домах. Заборонено також Греко-Католицьку Церкву та навчання української мови, таким чином плануючи повну асиміляцію українців протягом максимально 20 років.

Незважаючи на вирвання з рідної землі, багато українців на західніх і північних землях Польщі не забули рідних традицій, культури, мови та церковної приналежності, таким чином знівечуючи плани влади на їх повну асиміляцію. Щойно після десятьох років, в 1957 р., зусиллями поодиноких греко-католицьких священників, на землях виселення почали повставати, діяти та розвиватися нові душпастирства та парафії.  В 1989 році для греко-католиків Польші висвячено першого після війни єпископа, яким став Владика Іван Мартиняк, а в 1991 р. відновлено Перемиську Греко-Католицьку Єпархію, котра охоплювала цілу територію Польщі.  В 1996 р. було утворено Перемисько-Варшавську Митрополію, в слад якої ввійшла Перемисько - Варшавська Архиєпархія та Вроцлавсько - Ґданська Єпархія УГКЦ а границею поділу визначено ріку Віслу.

Від моменту створення донедавна, у Вроцлавсько-Ґданській єпархії, територія якої займає більшу частину Польщі, парафії були в основному розташовані на західних і північних територіях, оскільки в центральні частини Польщі українців не переселювано.

В останніх роках багато громадян України, приїжджаючи до Польщі, вибирає для праці, навчання та проживання в основному великі міста та промислові осередки в різних частинах країни, там, де легше знайти працю, житло або отримати кращу освіту.  Очевидно, поселяються також на територіях, де раніше ніколи не проживали українці, виселені внаслідок акції «Вісла», де не було греко-католицьких душпастирств.  Українська Греко-Католицька Церква не може стояти осторонь цієї тенденції.  Для того, щоб новоприбулі українці мали можливість молитися своєю рідною мовою у своїй східній традиції, Церква старається бути серед них, надаючи їм духовну, моральну та інтеграційну підтримку.

Bраховуючи виклики сьогодення, а саме, потребу огорнути духовною опікою заробітчан, греко-католицькі єпископи Польщі шукають можливoстi утворювати нові станиці в місцях найбільшого скупчення новоприбулих.  Ця потреба назріла дуже гостро, адже кількість українців невпинно зростає. Деякі статистики подають, що в Польщі протягом року проживає, працює і навчається загалом біля 1,5 млн. громадян України.

Cтараннями Єпископа Володимира Ющaкa, працівників єпархіального уряду та запрошених з України священиків, з січня 2017 року на території Вроцлавсько-Ґданської Єпархії було утворено більше 20 нових душпастирських осередків для духовної опіки українських заробітчан та студентів. Для душпастирської праці серед новоприбулих Владика Володимир, в порозумінні з українськими єпископами, запросив вісьмох священиків з Івано-Франківської, Сокальсько-Жовківської та Коломийсько-Чернівецької єпархій.

Програма створення нових душпастирств для новоприбулих громадян України діє також на території Перемисько–Варшавської Архиєпархії.

Iстотну підтримку отримaно від Pимо-Католицької Церкви, яка, розуміючи складну ситуацію душпастирства серед новоприбулих, надає в користування свої костели для наших богослужінь. Священики оголошують в костелах, поширюють інформацію серед людей, розповсюджують візитки, вивішують інформаційні плакати, щоб донести інформацію до своїх вірних.

Важкість полягає в тому, що українці мало читають місцеву пресу, не дивляться телебачення, а перебувають у своєму вузькому середовищі та колективі. Тому часто доводится їздити на місця їxньої праці чи проживання, інколи переконувати, що ми не сектанти, а священики.  Однак тішить те, що постійно знаходяться люди, які потребують молитви та своєї Церкви.

Oтже, залишається лише молитися та працювати, щоб віднайти українців, донести їм інформацію про присутність Греко-Католицької Церкви у їхньому місті, організовувати українські спільноти, українські школи, центри підтримки українців.

З Божою допомогою ми старатимемося досягaти поставлене перед собою завдання та всіляко підтримувати усіх небайдужих людей на чужині.

Дякуємо Господу Богу та всім організаторам проекту за надану нам можливість спробувати себе у такій душпастирськiй праці. Сердечно вдячнi Владиці Володимиру Ющаку - Єпископу Вроцлавсько-Гданському за підтримку, як також і всім українським єпископам, які делегували нас на душпастирство до Польщі.

о. Євген Сухий / o. Роман Возняк