build professional website

Пошук по сайту

ПАСХАЛЬНІ ПОСЛАННЯ

Великодне пастирське послання 

до священиків, монахів і монахинь, семінаристів,

катехитів і всіх вірних Сокальсько-Жовківської єпархії

та всіх людей доброї волі

 

Воскреслий Христос – наша Пасха,

Ми бачимо в Ньому смерть і життя.

До Пасхи цієї ми є покликані,

Щоб радість наша в Ній повна була.

 

Христос Воскрес!                                                  Воістину Воскрес!

Дорогі і люблячі сестри і браття. Це єдино найбільша нагода нашої радості - Пасха, яка стосується кожного і всіх. Вона не боїться смерті і того, що нас чекає після смерті. Вона перемогла смерть і ми в радості співаємо: «Христос воскрес із мертвих смертю смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував» (тропар Пасхи). У цій радості і щирості вас вітаю і радію вами і разом з вами нашим життям, а головно вірою в нашому житті. Бо якщо в житті є така віра, що перемагає, дає сили долати труднощі, то ми з найбільшим захопленням маємо докласти рішучості і зусиль, щоб принаймні могти досвідчити на собі плоди цієї віри. В інакшому випадку життя наше буде незахищене і безнадійне на успіх, а на випадок й годі надіятись. Ми черпаємо віру і силу від воскреслого Христа, від апостолів, які дають нам свідчення дії Божої ласки, що, не боячися смерті, вдивлялись на звершителя віри – Христа. Це не просто свідчення, що так було, а свідчення, що ми, коли будемо так вірити, так любити, все, що є Господня воля, то і в нас Божа благодать буде діяти на радість життя нашого.

Після того, що ми чуємо, в що ми віримо, ми є покликані перемагати в першій мірі гріх і творити добро. Бо гріх був, є і залишається нашим ворогом. Він не щез. Хоч Ісус Христос смертю смерть подолав, однак ми коли помремо – будемо жити. Так глибоко Ісус Христос переміг смерть. Господь засоромив смерть, як написано: «Де твоє, смерте, жало?» (1 Кор. 15, 55). Нам Господь дає силу, триваючи в цій вірі, в такий спосіб перемагати гріх і його залякування, чи загрози через різного роду терпіння.

В теперішньому часі ми і весь світ переживаємо загрозу коронавірусу. В цьому загрозливому часі християнство, Христос в нас, має дати відповідь для людей усього світу. Ми у нашій вірі в першій мірі маємо усердно молитися, щоб покаятись і очиститись з гріхів. Однозначно, гріхи є першопричиною терпінь і смерті. Християнство не може бути байдужим до гріхів, тобто відхилень нашої поведінки у своєму ставленні до Бога і Його волі, до всього творіння і нашого християнського співжиття між людьми. В часі карантину державні і медичні інституції закликають до відповідальності з дотриманням запобіжних заходів для збереження нашого життя, навіть при тому, що ми не недобачаємо загрози. Це становить наш християнський обов'язок бути послушними у дотриманні норм поведінки. Рівно ж, Церква у вірі і правді закликає до глибшої відповідальності у взаєминах між людьми, між нами і Богом, між нами і всім сотворінням, аж до найменших речей, недозволених думок, непомітних в нашому серці. І у нашій вірі це, що найменше, в Бога оцінюється найбільшим. В малому ти був вірний, над многим тебе поставлю (пор. Мт.25, 21). Церква нас закликає до щирої віри в Божі слова. Словом Бог світ створив, Слово має силу життя. Коли Церква нас закликає творити милосердя, давати милостиню, то в нашому серці від слова має зародитися це милосердя, а милосердя у серці лікує рани наші і цілого суспільства. Добра Новина – Христос Воскрес – дає нам успішний, радісний перехід від гріха до життя, від страху до відваги. Для цього не шкодуймо за втраченим грішним минулим, але біжімо до нашої мети – радості нашого життя, яка теж скрита є, але у вірі нашій дається відкрити і доступити, і скуштувати цієї пасхальної радості, яка не переминає, як день чи ніч, але дає скуштувати плодів на життя дочасне і вічне.

До Бога своє смирення у вірі виявила Пресвята Богородиця, хоча так як і ми не знала, як це станеться. Заради перемоги у вірі над страхом перед незнаним в смиренні довірмося Богові, щоб наша Пасха прийняла живу радість в нашому тілі, серці і душі; щоб кожна клітинка наша, ціле наше єство сповнилося Божественної Пасхи, радості за тепер і за майбутнє, радості за себе і за Церкву і за всіх людей, щоб радість наша була повна. Щоб Пасха – була не тільки матеріально смачна, але Божа, свята і вічна, до якої ми всі покликані. Усім бажаю у щедрому Божому благословенні звершень в усіх добрих намірах на життя і спасення.

 

Благословення Всемогутнього Бога + Отця

 і + Сина і + Святого Духа хай буде з усіма нами. Амінь.

  

      Христос Воскрес!                                                          Воістину Воскрес!

 

†Михаїл Колтун
єпископ Сокальсько-Жовківський 

 

 

Дано: м. Жовква, Єпархіальне Управління Сокальсько-Жовківської єпархії 

День прп. Марії Єгипетської,  14 квітня 2021 р. Б.

 


 

 

Великоднє послання «Urbi et Orbi» 2021 Папи Франциска

Дорогі браття й сестри, благодатної Пасхи! Благодатної, святої і спокійної Пасхи!

Сьогодні в кожній частині світу відлунює звіщення Церкви: «Ісус, розіп’ятий, воскрес, як і сказав. Алилуя».

Пасхальне звіщення не показує якийсь міраж, не виявляє якусь магічну формулу, не вказує на дорогу втечі перед обличчям важкої ситуації, яку переживаємо. Пандемія досі у розпалі, соціальна та економічна криза дуже важка, особливо, для найбідніших, незважаючи на це, що є обурливим, не припиняються збройні конфлікти та зростають збройні арсенали. Це – скандал сьогодення.

Перед обличчям, чи краще сказати, серед цієї складної дійсності, Пасхальне звіщення у кількох словах вміщає подію, що дарує надію, яка не розчаровує: «Ісус, розіп’ятий, воскрес». Воно не говорить нам про ангелів чи привидів, але про людину, про чоловіка з тіла і кості, що має обличчя та ім’я: Ісус. Євангелія засвідчує, що цей Ісус, розп’ятий за Понтія Пилата, бо сказав, що є Христом, Божим Сином, третього дня воскрес згідно з Писаннями та з тим, що Він Сам заповідав Своїм учням.

Це Розіп’ятий, а не хтось інший, воскрес. Бог Отець воскресив Свого Сина Ісуса, бо Він до кінця сповнив Його волю спасіння: взяв на Себе нашу слабкість, наші рани, нашу ж смерть; витерпів наші болі, ніс тягар наших гріхів. Тому Бог Отець вивищив Його, і тепер Ісус живе назавжди, Він – Господь.

Свідки подають одну важливу деталь: Воскреслий Ісус носить сліди ран на руках, ногах і боці. Ці рани є вічною печаттю Його любові до нас. Кожен, хто переносить важке випробування тілом чи духом, може знайти притулок у цих ранах, отримати через них благодать надії, яка не розчаровує.

Воскреслий Христос – надія для тих, які й досі страждають через пандемію, для хворих і для тих, що втратили дорогу особу. Нехай же Господь дасть їм утішення та підтримає труди лікарів, медсестер і медбратів. Всі, особливо, найуразливіші, потребують допомоги та мають право на доступ до необхідного лікування. Це є ще очевиднішим протягом цього часу, коли всі ми покликані боротися з пандемією, а щеплення становлять суттєвий елемент цієї боротьби. Тому в дусі «інтернаціоналізму вакцин» закликаю всю міжнародну спільноту до спільних зусиль, аби здолати запізнення в їх постачанні та сприяти взаємоподілові, особливо, з найбіднішими країнами.

Воскреслий Розп’ятий є утішенням для тих, які втратили працю чи переживають серйозні економічні труднощі та позбавлені належного соціального захисту. Нехай же Господь натхне діяльність влади, щоб усім, особливо, найбільш потребуючим сім’ям, було надано необхідну допомогу та належне утримання. Пандемія, на жаль, драматично помножила кількість бідних та відчай тисяч людей.

«Потрібно, аби бідні всіх форм бідності знову почали надіятися», – казав святий Іван Павло ІІ під час своєї подорожі на Гаїті. Тож саме до дорогого гаїтянського народу в цей день лине моя думка і моє заохочення, аби труднощі не пригнітили його, але щоб він дивився в майбуття з довірою та надією. І я б сказав, що моя думка особливо лине до вас, дорогі браття й сестри гаїтяни, я близький з вами і бажаю, аби проблеми остаточно вирішилися. Молюся за це, дорогі браття й сестри гаїтяни.

Воскреслий Ісус – надія також і для численної молоді, що була змушена провести тривалі періоди без навчання у школах чи університетах і без проведення часу з друзями. Всі ми потребуємо реальних людських стосунків, а не лише віртуальних, особливо у віці, коли формується характер і особистість. Ми чули про це минулої п’ятниці, під час Хресної дороги, приготованої дітьми. Я близький з молоддю усього світу, а в цей момент, особливо, з молоддю М’янми, що докладає зусилля на користь демократії, дбаючи у мирний спосіб про те, щоб був почутий їхній голос, усвідомлюючи, що ненависть можна розсіяти тільки любов’ю.

Нехай же світло Воскреслого стане джерелом відродження для мігрантів, які втікають від війни та злиднів. У їхніх обличчях розпізнаємо спотворене та страждаюче обличчя Господа, що сходить на Голготу. Нехай же їм не забракне конкретних знаків солідарності та людського братерства, що є завдатком перемоги життя над смертю, яку святкуємо цього дня. Дякую країнам, які великодушно приймають страждаючих, які шукають притулку, особливо, Ліванові та Йорданії, що приймають численних біженців, що втекли від сирійського конфлікту.

Нехай же ліванський народ, що переживає період труднощів і непевності, досвідчить утішення Воскреслого Господа та отримає підтримку міжнародної спільноти в своєму покликанні бути землею зустрічі, співжиття та плюралізму.

Нехай же Христос, наш мир, змусить нарешті змовкнути гуркіт зброї в дорогій і скривавленій Сирії, де мільйони людей живуть тепер у нелюдських умовах, як також у Ємені, події в якому огорнуті вражаючою та обурливою мовчанкою, та в Лівії, де, нарешті, проглядається вихід із десятиріччя протистояння та кривавих сутичок. Нехай же всі заанґажовані сторони дійсно докладають зусилля для припинення конфліктів, щоб дати змогу виснаженим війною народами жити в мирі та розпочати відбудову своїх країн.

Воскресіння, природно, переносить нас до Єрусалиму. Для нього випрошуємо в Господа миру й безпеки (пор Пс 122), щоб він відповів на покликання бути місцем зустрічі, де всі могли би почуватися братами, де ізраїльтяни та палестинці віднайшли б силу діалогу для досягнення стабільної розв’язки, результатом якої будуть дві держави, що живуть поруч у мирі та добробуті.

В цей святковий день моя думка повертається також і до Іраку, який я з радістю відвідав минулого місяця й молюся, щоб він і далі прямував дорогою примирення, на яку він ступив, аби здійснилася мрія Бога про гостинне та відкрите людство для всіх Його дітей.

Нехай же сила Воскреслого підтримає африканські народи, що бачать своє майбутнє нараженим на ризик внутрішнім насильством і міжнародним тероризмом, особливо, в регіоні Сахелю та в Нігерії, як також у регіоні Тіґрай і в Кабо-Дельґадо. Нехай же не припиняються зусилля в пошуках мирного вирішення конфліктів у пошані до прав людини та сакральності життя, за допомогою братерського та конструктивного діалогу в дусі примирення та дієвої солідарності.

Надто багато війн і надто багато насильства ще й далі існують у світі! Нехай же Господь, Який є нашим миром, допоможе нам здолати ментальність війни. Нехай же дасть полоненим під час конфліктів, особливо, в східній Україні та в Нагорному Карабасі, неушкодженими й здоровими повернутися до своїх сімей, та натхне правителів у всьому світі спинити гонку нових озброєнь. Сьогодні, 4 квітня, припадає Всесвітній день заборони протипіхотних мін, підступних і жахливих боєприпасів, які кожного року вбивають або калічать багатьох невинних людей і не дозволяють людству «разом ступати стежками життя, не боячись підступу знищення та смерті» (Іван Павло ІІ, Angelus, 28 лютого 1999). Наскільки кращим був би світ без цих знарядь смерті!

Дорогі браття й сестри, також і цього року в різних місцях чимало християн святкували Пасху із великими обмеженнями та, іноді, навіть без можливості взяти участь у літургійних богослужіннях. Молімося, аби ці обмеження, як також будь-які обмеження свободи культу та релігії в світі, були усунені, щоб кожному було дано можливість вільно молитися і прославляти Бога.

Серед багатьох труднощів, які переживаємо, ніколи на забуваймо, що ми зцілені Христовими ранами (пор 1 Пт 2,24). В світлі Воскреслого наші страждання преображенні. Там, де була смерть, тепер є життя, де була жалоба – тепер є утішення. Пригорнувши хрест, Ісус надав сенсу нашим стражданням, тож тепер молімося, аби благотворні наслідки цього зцілення поширилися на ввесь світ. Благодатної, святої і спокійної Пасхи!

 


 

Аркуш 1 із 4-х

Вих. ВА 21/135

ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА                                                                                       

 Христос воскрес!

 Приступім зі свічками до Христа, що виходить із гробу,
Немов ідучи назустріч Женихові,
І радісно усі прославляймо Пасху Божу спасительну.
Пісня 5 Канону Воскресної утрені

Дорогі в Христі!

Сьогодні серце веселиться, душа радується, ноги спішать до храму, руки піднімаються до Господа, гучний спів лунає з наших уст, бо днесь – празник над празниками і торжество торжеств: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував!». Немов дим, який вітер розвіює, і немов віск, який зникає при вогні (пор. Пс. 67, 2-3), так сьогодні всі наші болі, турботи, сумніви і страхи розпливаються і втрачають силу над нами. «Цей день учинив Господь, радіймо і веселімся в ньому!» (Пс. 117, 24).

Приступім… до Христа, що виходить із гробу…

Ми йдемо назустріч Тому, хто виходить із гробу, переживши страшні знущання, муки і смерть. Воскреснувши, Христос переходить від смерті до життя. Він виходить із тісноти обмеженого і вузького гробу, закритого каменем і запечатаного печаттю. Христос проходить повз сторожу, поставлену за наказом Пилата. Прославлене воскресле тіло Спасителя не може бути вдержане ні часом, ні простором земного людського буття, як молимося в анафорі Літургії святого Василія Великого: «Він розрішив болізні смертні, і воскрес у третій день, і путь простелив усякій плоті воскресенням з мертвих, бо неможливо було, щоб тління держало начальника жизні».

Христос розпочав нову Пасху Божу, бо не Мойсей, а Богочоловік виводить людину — не з єгипетської неволі, а від смерті до життя і від землі до небес. Воскресна утреня змальовує цей пасхальний рух, цей новозавітний вихід як хід Жениха із весільної світлиці. Цей образ нам відомий! Вже у Страсний тиждень Церква готувала нас до приходу Христа-Жениха: «Браття, полюбімо Жениха, і прикрасім свої світильники чеснотами й правдивою вірою, щоб, як мудрі Господні діви, були ми готовими ввійти з ним до весільної світлиці. Жених бо, як Бог, обдаровує всіх нетлінним вінком» (Великий вівторок, Утреня, Посні сідальні). І ось тут гріб перетворюється на світлицю, похоронні обряди в Христовому Воскресінні перемінюються на радість зустрічі Жениха, який усуває смуток, звершує час очікування і запрошує нас на пасхальну трапезу Небесного Царства. Із Воскресінням Христовим ми стаємо причасниками життя вічного – не спостерігачами, а дійсними учасниками життя дітей Божих!

Приступімо зі свічками… немов ідучи назустріч Женихові!

Останній рік ми прожили немов у гробі за «замкненими дверима» карантинних обмежень, які періодично посилювалися. Наші храми та монастирі в деяких країнах світу справді були зачиненими для богомільників заради безпеки і здоров’я як духовенства і богопосвячених осіб, так і мирян. Але сьогодні Пасхальна утреня допомагає нам сприймати ці обмеження як стан очікування виходу та воскреслого Христа, Жениха, на якого чекають і чувають серед ночі весільні гості (пор. Мт. 25, 1-13). І ось ми відчуваємо, що цей час настає! Наближається Жених, який сповіщає нам, що вихід розпочався. Пробивається світло надії, що з Божою допомогою ми зможемо вийти із цього всесвітнього «затвору», повернутися з віртуального світу в простір наших храмів і громад, щоб разом молитися «єдиним серцем і єдиними устами» в Божій спільноті. Та для цього дуже важливо, щоб у нас не погас світич Воскресіння - як світло віри, надії та любові.

 Назустріч воскреслому Христові ми несемо цієї пасхальної ночі наші світичі віри! Ми навчилися навіть в умовах жорсткого карантину практикувати нашу віру, відрізняти її зміст від форми вияву. Хоча ми мусили змінювати наші практики і звички, але не послабили нашого стосунку віри з Господом Богом, тієї віри, яка освітлювала наше життя молитвою та щоденним слуханням Божого Слова, участю у Божественній Літургії в різний спосіб, прагненням Причастя Тіла і Крові нашого Спасителя. Світич віри в нас не погас!

Ми несемо сьогодні світичі нашої надії! Черпаючи сили з нашої віри, ми плекали сподівання, що зможемо перетривати і пережити ці складні часи. Християнська надія давала нам силу жити далі, навчитися культури здорового способу життя в новітніх обставинах. Ми світили світлом нашої віри й надії на воскресіння навіть тоді, коли оплакували наших померлих. Коли світ розгубився і втрачав орієнтири, світоч християнської надії допоміг нам знайти вихід, прямувати назустріч Женихові, який сьогодні радісно і переможно виходить із гробу!

Ми зустрічаємо воскреслого Христа, несучи наші світичі діяльної любові до Бога і ближнього. Як у мудрих дів з євангельської притчі (пор. Мт. 25, 1-13), ця пандемічна ніч очікування на прихід Жениха заряджала наші світильники ділами милосердя і служіння ближньому. Ми зрозуміли, що зможемо знайти вихід у складних обставинах життя лише тоді, коли творитимемо справжні й живі християнські спільноти взаємодопомоги і жертовного служіння одне одному. Світич любові до ближнього в нас не згас і в цю пасхальну ніч дозволив нам вийти назустріч воскреслому Христові!

І радісно усі прославляймо Пасху Божу спасительну

Христа, що виходить із гробу, ми славимо радісно, як весняна пташка, що з відлигою починає співати гучніше й веселіше і не змовкає навіть тоді, коли відчуває, що гілка під нею гойдається - знає-бо, що має крила віри, надії та любові! Погляньмо на тіло Христове, вкрите ранами звірячого бичування, без віддиху і без життя. Воно розіп’яте і поховане, здавалося б, безповоротно і навіки. Проте Дух Божий оживляє це розбите людське тіло, яке в сяйві Божої слави виходить нам назустріч і простеляє нам дорогу до вічності. Це те спасіння, яке ми сьогодні оспівуємо: «Сину Божий, що життя даєш всьому світу, ради чого ввесь світ славить Тебе».

Отож, якщо в нас створюється враження, що людство немовби замучене до смерті пандемією, - а наш народ терпить це зло враз із жахіттями війни, котра триває вже восьмий рік, - то глядімо на Жениха, який виходить із гробу живий і весь у світлі, і не сумніваймося ні на мить, що й нас чекає світле воскресіння, що і ми силою та діянням Святого Духа є дійсними причасниками того Воскресіння, яке сьогодні святкуємо!

 

Дорогі в Христі браття і сестри! У цей світлий, радісний день вітаю всіх вас із Пасхою Господньою. Особливо в цей Рік святого Йосифа Обручника вітаю наших чоловіків-батьків. Бажаю вам, щоб ви були світлом віри, надії та любові для своїх сімей, прикладом та іконою Божої любові, вірності, відваги, творчості, працьовитості, терпеливості, відкритості для своїх любих дружин і діточок. Христос - це єдина ікона Бога Отця, але діти, виростаючи, творять собі Його образ на основі сімейного досвіду і прикладу свого тата.

Вітаю тих, хто в цей час пандемії почувається самотнім і покинутим. Пам’ятайте: коли ви молитеся, то воскреслий Господь завжди є з вами і силою християнської молитви ви об’єднані з усією спільнотою Його Церкви. Ви не самі!

Вітаю всіх хворих і немічних, а також медпрацівників та ваших рідних і близьких, які вами опікуються. У це свято перемоги життя над смертю прошу вас: дорожіть даром життя, а тілесне терпіння обіймайте в молитві як жертву, бо це «приємний запах духовний» для Господа.

Нашим військовим і тим, що перебувають на окупованих територіях та в Криму, засилаю свій щирий пасхальний привіт і запевнення в молитвах, щоб воскреслий Господь кріпив ваш дух і зберіг вас живими та здоровими.

Усе духовенство, усіх богопосвячених та мирян в Україні та на поселеннях обіймаю батьківською любов’ю і щиро бажаю вам благословенних Великодніх свят, смачного свяченого яйця та світлої пасхальної радості!

Благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай будуть з усіма вами!

 

Христос воскрес! Воістину воскрес!

† СВЯТОСЛАВ 

 

 


 

 

Великоднє послання 2021 року Архиєпископа і Митрополита Львівського Української Греко-Католицької Церкви

 

Боголюбивим Владикам,
Всесвітлим та Всечесним отцям,
Високопреподобним і Преподобним ієромонахам, ченцям та черницям,
Дорогим та достойним мирянам

 

Нашу душу і наше серце охоплює велика радість Христового воскресіння! Виявляємо велику вдячність та любов Ісусові Христові за Його прихід на землю в людському тілі, за перебування між людьми, Його повчання, чудесні діла, терпіння мук та воскресіння з мертвих! Як обіцяв Господь, так і вчинив: «… Христос справді воскрес і з’явився Симонові» (Лк. 24, 34). Демони найняли людей, зокрема, старшину юдейську, яка домагалася смерті Ісуса, а старшина, опанована диявольською зухвалістю, продовжила діло, і демонський вплив охопив Юду, учня Христового та «силу народу з мечами та дрючками», які схопили невинного Спасителя. Цей Ісус, що скинув дияволів з неба у вічне провалля, опинився в руках їхніх слуг, ворожих Господу людей. Сина Божого жахливо катували, ледь живого розп’яли на хресті, на якому Він помер, а відтак був знятий і покладений у гробницю, забезпечену сторожею та накладеними печатями, але по трьох днях Христос воскрес!

 

Даремно трудилися злобні люди, слуги демонів, бо Господь не говорив слів намарно! Син Божий дотримав свого слова: воскрес із мертвих – вигляд Його був, мов блискавиця, а одежа побіліла, наче сніг. Святий євангелист Матей не знайшов більш відповідних слів, щоб краще описати славний вихід Ісуса із гробу! Відважна та озброєна сторожа тремтіла, ніби мерцями стали; а до жінок біля гробу ангел промовив, що Ісус воскрес та щоб спішили звістити велику радість учням Христовим! До первосвященників прибігли представники сторожі й розповіли усе, що сталося. Первосвященники та старші зібралися на раду, щоб за всяку ціну перешкодити справі розголосу про воскресіння Христа.

 

Не зумівши завадити воскресінню Господньому, старшина зі служителями храму дали воякам багато грошей, щоб ті оскаржували себе, що вони наче спали при гробі, а злякані учні мимо усього прийшли й вкрали тіло. Злий дух, який є батьком брехні, намагався заплутувати народ обманливими вигадками. Підлі люди, неприятелі Христа, не маючи сили та змоги перешкодити фізично Його воскресінню, вирішили диявольською брехнею заперечити світлий вихід Ісуса з гробу – але Він воскрес!

 

Увесь світ знає про воскресіння Христа попри проплачених коштів воякам, які вчинили так, як первосвященники зі старшиною їм казали, щоб військові розповсюджували, що: «… учні прийшли вночі й викрали його, коли ми спали» (Мт. 28, 14). Спати під час варти, так грубо порушувати військову дисципліну при охороні важливого об’єкту, тоді, як гріб був опечатаний, заслуговувало, мабуть, на кару смерті!? До усього, первосвященики зі старшиною мали великі надії на відповідальне служіння вояків, згодом воїни від тієї ж старшини почули протилежне вмовляння: «А як почує це правитель, ми умовимо його й він не буде вас турбувати» (Мт. 28, 15). Такі непередбачені історії відбувалися навколо воскреслого Христа, який з’являвся своїм, заспокоював їх і казав радіти. Ісус зустрів жінок, що поверталися від порожньої гробниці, привітав їх словом: «Радуйтеся!» У серцях учнів Христових та усіх Його прихильників відбувалася позитивна зміна: страх і зневіра були видалені, бо це – зброя диявола, а мир, мужність та радість зайняли місце в боязливих осіб, що ходили з Ісусом та вірили Йому. Божа правда завжди перемагає брехню, навіть коли здається, що правда померла, але вона невмируща – не вмирає!

 

У це торжество усіх торжеств і празників празник радіймо з Пресвятою Трійцею, зі святою Богородицею, з ангелами та з усіма небесними силами, з усіма святими та з віруючими і відданими Богу землянами, бо це перемога над смертю, над демоном та його ангелами, звитяга над беззаконням, усім нечестивим та демонським злом! Ісус Христос усе довів до перемоги (пор. Мт. 12, 20). Спаситель відчинив шлях, щоб усе тлінне одягнулося в нетління, а смертне одягнулося в безсмертя і смерть була поглинута перемогою (пор. 1 Кр. 15, 54).

 

Хай радість та мир Христового воскресіння увійде в кожну душу віруючої та невіруючої людини! Хай Божий мир панує в нашій Україні, а війна уступить з краю! Хай хвороби та віруси згинуть і не тривожать нашого народу! Звіщаймо воскресіння Христове, будьмо тверді й непохитні у вірі Христовій, пам’ятаючи, що наш труд не марний, бо Христос воскрес! Воістину воскрес!

 

Благословення Господнє на Вас!
+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський

 

Дано у Львові
при Архикатедральному Соборі святого Юра
дня 23 квітня 2021 року

                                                                                                                    

ПАСХАЛЬНІ ПОСЛАННЯ

Офіційний медіаресурс
Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ
©2009–2021

Правлячий Єпископ: Кир Михаїл (Колтун)
Єпископ-помічник: Кир Петро (Лоза)

Контакти:
Адреса: 80300, м. Жовква, вул. Львівська, 7а
Телефон: 61-336