Пошук по сайту

Медіа Партнери

 

Комунікат зі спільної зустрічі єпископів Греко-Католицької та Римсько-Католицької Церкви в Україні

З 10 по 13 листопада цього року католицькі єпископи України двох обрядів зібралися на щорічних реколекціях, які мали місце у Вищій митрополичій духовній семінарії латинського обряду у Брюховичах біля Львова.

Час реколекцій – це передусім вибір відособлення, так як чинив Ісус, який залишав на певний час учнів, а сам ішов на розмову з Отцем. Подібно робимо і ми: кожного року через реколекційні науки, медитації, адорацію Пресвятих Дарів зустрічаємося з Богом, щоб наповнені Пресвятою Трійцею повернутися до довірених нашій опіці дієцезій.

На завершення реколекцій відбулася спільна Конференція обох єпископатів, на якій обговорювалися три дуже важливі і актуальні на даний час в Україні та світі питання.

Першою обговорюваною темою, була розбурхана на Сході України війна і річниця громадянського протесту, започаткованого студентами нічною маніфестацією 21 листопада 2013 року, який був супротивом по відношенню до дій тодішньої влади. Наступні дні та тижні принесли загострення протесту, про що всі ми можемо свідчити, але найбільше свідчать про це могили жертв Майдану.

По відношенню до складної ситуації, яка триває вже майже рік, як пастирі хочемо скерувати до довіреної нам Пастви наступне звернення з благальним закликом про мир. Папа Франциск, під час однієї з генеральних аудієнцій сказав такі слова: «Сьогодні, Дорогі Брати і Сестри, хочу виразити крик, який здіймається зі зростаючим неспокоєм з кожного куточка землі, з кожного народу, з серця кожної людини, з однієї великої родини, якою є людство: це заклик до миру! Це є сильний заклик: хочемо бути людьми миру, хочемо, щоб у цьому нашому суспільстві, розшарпуваному поділами і конфліктами, запанував мир; ні війні! Мир є надто цінним даром – потрібно його поширювати і берегти.»

Ідучи за голосом понтифіка, звертаємося з однозначним і виразним закликом про мир. Заклик про мир, який базується на правді та справедливості, випливає з глибини наших сердець. Як же багато терпіння, як же багато знищення, як же багато болю спричинило і далі чинить застосування зброї в нашому краї. З особливим наголосом закликаємо – застосування насильства ніколи не принесе миру. Війна кличе війну, насильство кличе насильство! З усієї сили просимо задіяні у конфлікт сторони послухати голос власного сумління і не зачинятися у власних інтересах, але побачити у тій людині, що є поруч свого брата і відважно та рішуче обрати шлях до зустрічі і переговорів, поборюючи сліпу військову сутичку.

Тому вже вкотре просимо всіх наших вірних про невпинну молитву. Нехай наші руки здіймаються до Бога, а прохання про мир дійде до сердець усіх людей, щоб усі склали зброю та дозволили, аби керувало ними прагнення миру.

Наступною темою рефлексії була політична ситуація, пов’язана з нещодавніми виборами. Як християни і водночас громадяни певної територіальної одиниці, дивимося на сьогоднішню політичну ситуацію через призму євангельської зустрічі Ісуса з фарисеями і прихильниками Ірода, які випробовували Божого Сина словами: «Учителю, знаємо, що ти щиросердий і не зважаєш ні на кого: бо не дивишся на обличчя людей, лише по правді наставляєш на путь Божу. Отож, чи личить давати данину кесареві, чи ні? Давати, чи не давати? Він же, знавши їхнє лукавство, сказав їм: Чого мене спокушаєте? Принесіть мені динарій, щоб я бачив. Вони й принесли. І каже їм: Чий це образ і напис? - Кесарів, - ті йому відповідають. Тоді Ісус промовив до них: Віддайте кесареві, що кесареве, а Богові - що Боже. І вони дивувались йому.» (Мк 12, 13-17)

Живемо в світі, в якому пересікаються дві реальності – віра і громадянська відповідальність. Ці дві реальності повинні мати спільний знаменник, яким є правда і чесність. Віруюча людина повинна керуватися у своєму житті цими двома чеснотами. Правда про Бога, в якого віримо, формує у нас особистість послідовника Спасителя. Бути християнами – це жити тим, Кого і що сповідуємо: жити заповіддю любові до Бога, ближнього і неприятеля. Ця дорога веде до миру, довіри, переміни. Так поступаючи збережемо відповідальності один за одного, що у свою чергу зродить відповідальність за Батьківщину, яка потребує відповідальних, щирих і чесних людей. І ці чесноти, які можна окреслити словом громадянські, мають бути нашим патріотизмом – мають виражати нашу любов до Вітчизни.

Тому пригадуємо всім тим, яким довіряють виборці, щоб не дивилися лише на свої інтереси, але на спільне добро, яке мусить бути побудоване на тому, що зветься Боже і необхідне для Батьківщини. Такий підхід збудує майбутнє гідне християнського і громадянського життя.

Останнім дуже важливим питанням, яке ми розглядали був нещодавно закінчений у Римі Синод присвячений родині. В підсумковому документі синодальні отці написали: «Ми, синодальні отці, зібрані у Римі довкола Папи Франциска на надзвичайному загальному зібранні Синоді Єпископів, звертаємося до всіх родин на різних континентах, особливо до тих, які наслідують Христа – Дорогу, Правду і Життя. Виражаємо свій подив та вдячність за щоденне свідчення, яке даєте нам і світу через свою вірність, свою віру, надію і любов. Також і ми, пастирі Церкви, народилися у різноманітніших сім’ях з різними історіями. Будучи священиками і єпископами живемо посеред родин, які розповіли нам словами і показали вчинками сяйва та труд їхнього життя».

Свідомі великої відповідальності за сім'ю, як Таїнственного нерозривного і плідного союзу чоловіка і жінки, звертаємося до Бога словами синодальних отців: «Отче, дай усім родинам присутність мужніх і мудрих чоловіків і жінок, які були б джерелом вільної і об’єднаної родини. Отче, дай батькам, щоб мали дім, де могли б у мирі жити зі своєю родиною. Отче, дай дітям, щоб були знаком довіри і надії, а молоді – стабільну і вірну ідеалам відвагу. Отче, дай усім можливість власними руками заробляти на хліб, досвідчувати мир душі і підтримувати полум’я живої віри, навіть у часи темноти. Отче, дай нам усім бачити розквіт Твого Царства, все вірнішого і вірогіднішого, справедливого і гуманного міста, світу, який любить правду, справедливість і милосердя.»

Дорогі Брати і Сестри! Такого прагнемо світу, а у ньому родин, у яких пошана виражається вдячністю і відповідальністю за велике і надзвичайне покликання до подружнього життя. Про такий світ ми молилися під час реколекцій і про такий світ провадили розмови на Конференції Єпископату. Просимо також і Вас молитвою і прикладом власного життя в родині будувати домашню Церкву.

Усім від щирого серця благословляємо.

Єпископи Греко-Католицької та Римсько-Католицької Церкви в Україні

Львів, 13 листопада 2014 року

 

 

 

 

 

Молитва з Архиєреєм