Молодіжна проща до Борислава

Деталі

Створено: Середа, 27 листопада 2013, 09:42

Екологічна комісія заохотила школярів очистити давнє джерело у Підгірцях

Деталі

Створено: Вівторок, 19 листопада 2013, 09:19

Молодіжна комісія обговорила план діяльності

Деталі

Створено: П'ятниця, 15 листопада 2013, 09:36

«Духовне виховання дошкільнят», – другий тур семінару для вихователів

Деталі

Створено: П'ятниця, 15 листопада 2013, 09:17

На Жовківщині проведено олімпіаду з християнської етики

Деталі

Створено: П'ятниця, 15 листопада 2013, 08:51

Молодіжна проща до мощів Папи Климента в Ялті

Деталі

Створено: Понеділок, 11 листопада 2013, 08:56

Запрошуємо молодь нашої єпархії прийняти участь у прощі до джерел християнства на наших землях – Херсонеса, яка відбудеться з 5 по 9 грудня 2013 року.

Спершу прочани матимуть оглядову екскурсію по Одесі та помоляться у храмі УГКЦ. Відтак відвідають Херсонес (місце хрещення св. Володимира Великого) та Інкерманський Свято-Климентіївський печерний монастир (Заснований папою Климентієм у 94 р. Б. Місце заслання папи Мартина (у 649-655 р. Б.).

Участь у заходах передбачених програмою прощі – храм Пресвятої Трійці м. Ялти, де перебувають мощі св. Климента Папи. Спільна молитва молодих людей, яку очолить владика Богдан Дзюрах, духовні повчання та зустрічі.

Добровільна пожертва на прощу становить 550 гривень.

У вартість входить: проїзд комфортабельним автобусом єврокласу, ночівля і сніданок в готелі в Одесі, оглядова екскурсія по Одесі, відвідини Херсонеса, ночівля, сніданок та обід у Ялті.

Інфо та реєстрація учасників за тел.: 0679613626 – отець Петро, 0676963306 – Оксана Степована

План прощі
Четвер , 5 грудня
20.00 – Виїзд групи зі Жовкви

П'ятниця, 06 грудня
Зранку – Прибуття до Одеси, оглядова екскурсія. Поселення в готель.

Субота, 7 грудня
Сніданок. Виїзд до Севастополя. Відвідання монастиря та Херсонесу. Переїзд до Ялти.
19:00 – Ялта. Розміщення.
20:00 – Велика Вечірня з Литією (Храм Пресвятої Тройці).
Слово владики Богдана Дзюраха: ”Папа Франциск та його свідчення євангельського життя в наших часах”. Мирування. Перекуска.

Неділя, 8 грудня
08:30 – Утреня, 1-й час.
10:00 – Архиєрейська Божественна Літургія.
12:30 – Обід.
14.00 – Зустріч молоді з о. Юстином Бойком (cтудитом). Тема: "Священномученик Климент і його час".
15:00 – Перегляд документальної стрічки "Загадки папи Римського".
Після обіду – виїзд додому.

Понеділок, 9 грудня
Прибуття до Жовкви

Молодіжна Комiсiя єпархiї запрошує на зустріч молоді у Страсбурзі

Деталі

Створено: Середа, 06 листопада 2013, 11:30

Запрошуємо Вас взяти участь у Прощі Довіри, та зустріти Новий Рік разом з братами Тезе та багатотисячною християнською молоддю у Страсбурзі (Франція) з 25 грудня 2013 по 5 січня 2014 року.

Мандруючи до Страсбурга Ви зможете відвідати найгарніші міста Європи: Будапешт із його палацами, Відень із різдвяним ринком, Париж, прибраний у новорічний шарм, святковий Дрезден та чарівну Прагу. На Вас чекає подорож у комфортабельному автобусі з ночівлями у *** та **** зіркових готелях в Будапешті, Парижі та Празі.

Вік учасників прощі від 18 до 35 років (від 16 років по нотаріальному дозволі від батьків).
Добровільна пожертва на прощу становить 295 євро + 100 грн.
У вартiсть входять: відкриття шенген візи, проїзд комфортабельним автобусом єврокласу, супровід духівника, три ночiвлi в готелях зі сніданками (Будапешт, Париж, Прага), медичне страхування.
У вартість не входить: реєстраційний внесок (проїзд у міському транспорті та 3-разове харчування та проживання за 5 днів – 35 євро), оглядові екскурсії по містах (разом 20 євро), абонемент у термальні купелі в Будапешті.

За детальнiшою iнформацiєю звертайтеся за тел: 067 961 36 26 о. Петро Верхоляк, 067 696 33 06  Оксана, 097 993 56 61 Марічка.
Організатор: Молодіжна Комiсiя Сокальсько-Жовкiвської єпархiї УГКЦ

«Святий обов’язок кожного – допомогти сироті!»

Деталі

Створено: Вівторок, 05 листопада 2013, 09:53

Слава Ісусу Христу!

Всечесні і преподобні отці, преподобні монахи і монахині

Дорогі у Христі браття і сестри!

Сьогодні Патріарша комісія УГКЦ у справах сім’ї та подружжя звертає Вашу увагу на одну з найболючіших проблем нашого суспільства – на дітей, позбавлених батьківської турботи і сімейного затишку – дітей-сиріт. Тому нині, в другу неділю листопада, Церква і відповідні установи нашої держави закликають все українське суспільство звернути свою увагу на долю дітей-сиріт.

Дитинство – надзвичайно важливий етап в житті людини. Саме в дитячі і юнацькі роки закладається фундамент особистості, визначається якою буде людина – доброю, чуйною, милосердною, чи зраненою, озлобленою, агресивною. Одним з найважливіших факторів, який формує повноцінну цілісну зрілу особистість, є любов. Незамінним середовищем, де дитина найкраще дозріває, є повноцінна сім’я: батько, мама, діти. Саме в затишку сім’ї, подібно як під променями сонця виростає чудова квітка, так в атмосфері доброзичливості і родинного миру під променями батьківської любові виростає дитина, щоб стати у повні людиною – істотою богоподібною, створеною на образ і подобу Божу, яка є відблиском свого Творця.

Нелегко в наші часи добре виховати дитину навіть у повноцінній сім’ї. але в набагато важчій і драматичнішій ситуації перебувають діти, які ніколи не мали сім’ї і ніколи не відчули любові батька і матері. Це – діти- сироти, в яких батьки померли, а також так звані соціальні діти-сироти, в яких батьки позбавлені батьківських прав зовсім або не беруть участі в їхньому вихованні через різні причини: алкогольна і наркотична залежність, психічні розлади, а найбільш поширена сьогодні причина – виїзд за кордон у пошуках роботи. Згідно офіційних даних, сьогодні в Україні є приблизно 94 тисячі дітей-сиріт, в тому числі повних сиріт і соціальних сиріт, причому останніх є в кілька разів більше, ніж повних сиріт, і кількість їх продовжує стрімко зростати.

Всі ці діти позбавлені сімейного затишку, батьківського тепла, уваги, любові, захисту. Сироти – найбільш вразливі і найменш захищені члени нашого суспільства. Вони позбавлені тієї надійної опори в житті, яка особливо важлива для дитини – батьківської підтримки. Вони не можуть опертись на батьківську силу, відчути мамину ніжність. Їх нема кому захистити від зла, яким переповнений наш світ. Сьогодні важко всім, а сиротам – найважче. Нема від кого чекати любові, розуміння, підтримки, нема кому їх захистити, пожаліти, витерти сльози, приголубити, заспокоїти. Звичайно, є школи-інтернати, є соціальні служби, які повинні полегшувати долю сиріт, але вони не розв’язують проблему. Багато залежить від моральності працівників цих закладів. І хоча в переважній більшості в них працюють добросовісні і порядні працівники, але вони не в змозі замінити дітям батька і матір. Більше того, після закінчення часу перебування в школі-інтернаті сироти часто залишаються сам на сам перед проблемами дорослого життя. Нерідко сироти, залишені напризволяще, нікому непотрібні,  або помирають в молоді роки від різних хворіб, або поповнюють лави злочинного світу. Нерідко потрапляють в руки злих людей, які жорстоко використовують їх, експлуатуючи їхню працю і їхні тіла. Нехай ті люди, які знущаються над ними, пам’ятають, що знущання над сиротами відноситься до категорії найважчих гріхів, і що за такі гріхи обов’язково буде відплата.

Щоб дитина виросла доброю людиною, треба вкласти в неї частину свого серця, віддати частину свого «я», вміти пожертвувати для неї свій час. Сьогодні часто навіть у повноцінних сім’ях діти є позбавлені належної уваги батьків. Звичайно, багато часу діти перебувають в школі. Тому навчальні заклади відіграють велику роль у їхньому вихованні. Також велику позитивну роль у вихованні відіграє Церква, але стосовно тільки тих дітей, які відвідують храм хоча би раз в тиждень. Але навіть ці установи не можуть повноцінно замінити сім’ю і батьківську увагу. Саме на батьках, в першу чергу, лежить відповідальність за майбутнє своїх дітей і їхню щасливу долю.

Тому нині чимраз більшої популярності і поширення набувають новітні форми праці з сиротами, які створюють дітям умови, що найповніше відповідають умовам повноцінної сім’ї: це будинок сімейного типу, де може виховуватися до 10 дітей, прийомна сім’я – до 5 дітей, опікунська сім’я.

В них вихованням займаються люди, які присвячують цим дітям своє життя. Вони живуть разом з дітьми постійно, намагаючись творити сім’ю, яка би стала дітям рідною. І, що дуже важливо, діти, виростаючи і стаючи повнолітніми, не залишаються самотніми, а є завжди під опікою своїх названих батьків. Вони завжди мають куди прийти і мають до кого прийти, хто їх завжди готовий розрадити, підтримати, захистити.

Звичайно, найкращою формою адаптації і соціалізації дітей-сиріт є і завжди було усиновлення. Ця форма найбільше відповідає вихованню у повноцінній сім’ї. В Україні частішають випадки, коли усиновлюють не лише сім’ї, які не можуть мати своїх дітей, але також і ті родини, в яких вже є діти. Дуже важливо, щоб процес усиновлення в нас відбувався без зайвих ускладнень і провадився тільки і виключно порядними, чесними і високоморальними людьми, щоб уникнути у цій святій справі зловживань.

Водночас звертаємось до всіх батьків з проханням пам’ятати, що в них є діти, і що вони потребують не лише матеріального забезпечення, але і їхньої батьківської уваги, теплоти їхнього серця і любові. Батькам треба навчитися бути зі своїми дітьми, незважаючи ні на що. Час, відведений для дітей, ніколи не є потрачений даремно. Не допустіть, щоб ваших дітей хтось виховував замість вас, бо, на жаль, багатьох дітей з повноцінних сімей можна віднести до категорії дітей, які, подібно сиротам, позбавлені належної батьківської уваги. Якщо батьки не мають часу на своїх дітей, то цей недолік з успіхом «компенсує» інтернет, бари, вулиця, сумнівні компанії. Пізніше батьки дивуються, звідки в їхніх дітей взялися вульгарні слова, погані звички, чому стільки озлоблення, агресії. Відповідь проста: бо не вони виховували своїх дітей, а зовсім чужі люди.

Хочу наголосити на ще одному суттєво важливому аспекті виховання дитини. Якщо батьки і вихователі хочуть бачити своїх дітей по-справжньому щасливими, вони повинні дати їм те, що є найголовніше після дару життя – дар віри. Без віри в Бога життя втрачає свій справжній сенс і повноту. Якщо хочемо, щоб наші діти знайшли правильну дорогу в житті, вони повинні знати закони життя, тобто ті закони, які встановив Законодавець – Творець людини і світу. Віра відкриває двері до Бога і до спілкування з Ним. Віра передається дітям найперше від батьків в родині, а розвивається і набирає силу в Церкві. Тому звертаємось з закликом до всіх осіб духовного стану та всіх членів парафіяльних спільнот: допоможіть знедоленим дітям долучитися до спільноти Церкви. Саме в живій церковній спільноті, яка є великою духовною родиною, вони зможуть отримати правильну науку і справжніх добрих друзів. Зрештою, однією з головних рис живої парафіяльної спільноти і християнським обов’язком кожного парафіянина є дияконія – служіння ближньому, яке включає в себе також опіку над знедоленими дітьми. Парафіяльна рада на чолі зі своїм священиком повинна чітко знати кожну потребуючу людину на парафії, а особливо дитину, і організувати опіку та допомогу для них. Саме таке служіння є для потребуючих початковою проповіддю Євангелія, після якої має йти слово.

Ініціатором і промотором цього служіння на кожній парафії повинен бути священик, який також цим реалізує своє священиче служіння. Священик має обов’язок дбати про обездолених людей, а особливо – дітей, які мешкають на його парафії.

Великі можливості для праці мають на цьому полі монастирі. Кожна монаша спільнота повинна долучитися у свій спосіб, згідно своїх харизм, до полегшення долі дітей-сиріт. Немало жіночих згромадженнь вже успішно реалізують це служіння.

Не будьмо байдужими до долі дітей-сиріт! Кожна дитина – неповторний світ, маленька людина, яка довірливими очима дивиться на світ дорослих людей, який є дуже різний і який часто боляче ранить вразливе і чисте дитяче серце. Дитина є безборонною перед лицем людської жорстокості. Особливо страждають сироти, – діти, яких нема кому захистити. Ми вчимо своїх дітей жаліти безпритульних тварин, собачок. Навчімся ж ми, дорослі, не бути байдужими до долі сиріт, не відвертаймо свій погляд в протилежний бік, не даймо нікому скривдити сироту, маймо сміливість захистити їх і хоч щось добре для них зробити. Пам’ятаймо, Господь щедро благословить тих, хто заступається за сироту.

Святий обов’язок кожного – допомогти сироті!

Нехай кожний, кому не байдужа їхня доля, приєднається, в міру своїх можливостей, до благородної і необхідної справи допомоги сиротам, і нехай долучить до своїх щоденних молитов одну молитву за дітей-сиріт.

З Ариєрейським благословенням

Владика Димитрій Григорак

Голова Синодального комітету Сім’ї та подружжя