Пошук по сайту

Медіа Партнери

 

Екологічні роздуми на Маївку. День четвертий

З благословення правлячого архієрея Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ Владики Михаїла (Колтуна) пропонуємо Вашій увазі християнські екологічні роздуми. 

Кожен день цих роздумів має на меті привідкрити християнину розуміння власної відповідальності перед Богом за довколишній світ, а також подати тематичну науку із катехизму «Христос наша Пасха». Автор цих роздумів - екологічний референт Лопатинського деканату о.Василь Ждан.

 

День 4. Християнська етика довкілля.

 

996. Любов до невидимого та всюдисущого Бога конкретизується та підтверджується у ставленні людини до видимих Божих сотворінь. Людина не може повністю реалізувати свою любов до Бога, якщо ігноруватиме цінність світу як Божого творіння, що має частку в бутті Бога, Який є Творцем життя.

 

997. Люблячи Бога-Творця, людина шанує і Його творіння, відповідально ставлячись до довкілля. Воно, з одного боку, служить людині, а з іншого – має власну цінність. Пошана до творіння виявляється в бережному ставленні до природи, зберіганні земних ресурсів та інших вимірах стосунків між людиною і творінням. Через пошану до Божого творіння людина віддає хвалу Богові.

 

Біблійні тексти:  «Ти любиш усе, що існує, і не бридишся нічим з того, що сотворив; бо якби ти щось ненавидів, то й не витворив би. Як же щось могло б продовжувати існування, якби ти його не забажав був? Або як би щось могло зберегтися, коли б ти його (до існування) не покликав? Та ти щадиш усе, бо воно - твоє, Господи життєлюбний. Бо твій дух нетлінний у всьому» (Муд. 11,24-12,1).

 

«Він (Христос прим.) - образ невидимого Бога, первородний усякого створіння, бо в ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене. Він раніш усього, і все існує в ньому. Він також голова тіла, тобто Церкви. Він - начало, первородний з мертвих, так, щоб у всьому він мав першенство, бо сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в ньому і щоб через нього примирити з собою все чи то земне, а чи небесне, встановивши мир кров'ю його хреста» (Кол.1,15-17).

 

Думки для проповідей:

Папа Венедикт XVI у енцикліці Caritas in veritate (Любов у правді) повчає: «Тема розвитку нині сильно пов’язана також  з обов’язками, що виникають зі стосунків людини з природним середовищем. Воно подароване Богом для всіх і, і його використання є для нас відповідальністю перед бідними, перед майбутніми поколіннями та усім людством. Якщо природу і передусім людську істоту вважають плодом випадку чи еволюційного детермінізму (прим. обмеження), у сумління слабне усвідомлення відповідальності.

У природі віруючий впізнає дивовижний результат творчого діяння Бога, і цей результат людина може відповідально використовувати для задоволення своїх законних потреб, матеріальних і нематерільних, у повазі до внутрішньої рівноваги самого створеного світу §48».

Церква як установа Божа, та яка провідує «розп’ятого Христа» засновника та Главу Церкви, покликана донести та сформувати християнську відповідальність за Богом сотворений світ у членах парафіяльної спільноти.

Християнин у своєму житті має бути відкритим на Божу любов – її прийняти від Бога,і вміти цією любов’ю поділитися чи то в особистому чи суспільному житті. Наше екологічна свідомість має бути відзеркаленням цього, тобто наше природнє середовище ми отримали від Творця, як Його неоцінений дар. Дивлячись і захоплюючись світом видимим ми маємо в ньому бачити любов Божу, і навпаки ми маємо також використовувати природнє середовище з любов’ю до Бога та людей які житимуть після нас, у цьому і полягає християнська етика довкілля.

Ми маємо навчитись бережно ставитись до землі, води, лісу ми маємо чистим передати повітря тим хто буде після нас. Бог сотворив світ не для категорії людей певного історичного періоду, цей світ є даром Божим, тому важливо є це усвідомити ми не є «нищівними панами довкілля» ми є ті, які користаємо з «безкоштовного дару Божого», від кожного із нас залежить в якому стані довкілля буде після мене.

Людина має пам’ятати що вона також є творінням Божим, як і довкілля і хочемо ми цього чи ні доля обох тісно пов’язана. Наскільки ми шануємо природу, настільки вона «шанує» нас і навпаки наскільки не шануємо, настільки будемо терпіти різні екологічні лиха, як бездумний плід нашої гріховної діяльності.

Питання до «Екологічного іспиту сумління»: Чи я усвідомлюю що я, як людина є Божим творінням? Чи пам’ятаю що навколишній світ є даром Божим? Чи мої дії як тимчасово мешканця цього світу є наповнені любов’ю до Бога? Чи я виховую у собі екологічну свідомість?

 

Молитва на завершення:

 

Господи Боже, Вседержителю, Творче Неба і землі, видимого всього і невидимого! Призри з Небес на вінець Твого творіння людину, що покликана була подвигом віри і любові співпрацювати з Христом Господом в Його Церкві, але часто цього не робила, а марнувала час розвагами та негідною поведінкою. 

 

Благослови нам, дітям Твоїм усвідомити нашу відповідальність перед Тобою, Господи за стан створеного задля нас світу і за стан дому нашої душі – яким є наше тіло – вінець творіння. 

 

Ти відновив підупалу, через гріх Адама і Єви, природу нашу своїм стражданням, смертю, Воскресінням і Вознесінням тіла на Небо. 

Благослови й нам співнести з Тобою Хрест збереження, Тобою створеного світу, і збереження середовища нашого життя, щоб ще повніше славити Тебе, Творця і Господа нашого до кінця віків, і за свої духовні труди і подвиги наслідувати Царство Боже. Амінь.

Екологічний референт Лопатинського деканату

о. Василь Ждан