Архиєрейська Божественна Літургія у Підкамінському монастирі з нагоди 20-ліття відкриття обителі та Підкамінської чудотворної ікони Матері Божої

Деталі

Створено: Понеділок, 03 липня 2017, 09:04

2 липня, у Неділю всіх святих українського народу, Преосвященний Владика Михаїл відвідав Підкамінський монастир Походження Дерева Хреста Господнього отців Студійського уставу. Візит Архипастиря був приурочений 20-літтю відкриття обителі та Підкамінської чудотворної ікони Божої Матері. У співслужінні отців монастиря і деканальних священиків, при молитовній участі численних вірних, Владика відслужив Архиєрейську Божественну Літургію.

СВІТЛИНИ

В архипастирському слові Владика звернув увагу на важливості відновлення і збереження цієї древньої обителі. «Ми знаходимося на цьому молитовному місці, де справді з давніх-давен молитва твориться і чуда діються. Ми дякуємо монахам, які подиву гідно утримують це місце заради нас, щоб ми мали куди приходити помолитися».

Архиєрей наголосив, що справа відновлення Підкамінського монастиря є потрібною не лише для монахів-студитів, але для усіх нас, оскільки відновити монастирський комплекс лише їхніми руками є надзвичайно важко: «Це потрібно не лише горстці монахів, але усім нам. Вони у своїй вірі заявляються, що це їм не під силу, але це нам під силу, це Богові під силу, щоб це місце не перетворювалося у руїну, а перетворювалося у чудотворне місце, у якому ми молимося один за одного і просимо ласки Божої для нашого оздоровлення, оздоровлення наших сердечних переживань, щоб наше серце горіло любов’ю до життя, до землі та один до одного».

Після завершення Божественної Літургії зі словами вдячності до Кир Михаїла звернувся ієромонах Унівської Лаври Аліпій (Федун). Він подякував Владиці за візит та пастирську опіку, а також подарував ікону Божої Матері і Дитятка Ісуса.

Відтак, на закінчення урочистості Владика освятив воду і окропив нею усіх прочан.

Історична довідка:

Монастир Походження Дерева Хреста Господнього Української Греко-Католицької Церкви у Підкамені має давню передісторію, що сягає княжого періоду.

Богопосвячене життя у цій місцевості бере початок ще з ХІІ століття. До цього часу належать і дві печери, розміщені у глибині гори під теперішнім монастирем. Одна з них, з більшим входом, служила підземним храмом, інша, менша за розмірами, була келією.

Про точний час і причину припинення існування давнього монастиря сучасники можуть тільки здогадуватися. До наших днів збереглися лише пізніші поховання XVII століття. До нього входять собор, каплиці, келії, дзвіниця, оборонні стіни з вежами та брамою.

1695 р. храм освятили в честь Успення Пресвятої Богородиці, Хреста Господнього, Апостолів Петра і Павла та Всіх Святих. З цієї нагоди в церкві вмістили мармурову плиту, на якій було зроблено пам'ятний напис. Донині зберігся лише її невеличкий фрагмент.

Вартим уваги є монастирський колодязь, що розташований на внутрішньому подвір'ї обителі, вирубаний у скелі завглибшки близько ста метрів. Робота над його спорудженням тривала 18 років і була завершена 1708 року.

Остаточного вигляду храм набув у XVIII столітті, коли до нього прибудували вежу, на якій 1713 року було вміщено металевий годинник.

Під час світових воєн монастир зазнав значних утрат та руйнацій. Артилерійські обстріли, пожежі, конфіскації, заслання ченців до Сибіру призвели до цілковитого виснаження й неминучого закриття обителі на початку 40-х років ХХ століття.

1946 р. на території монастиря радянська влада влаштувала тюрму, яка діяла 10 років. Привезені взимку в'язні, рятуючись від холоду, спалили усі дерев'яні речі з храму і келій, включно навіть ікони та вівтарі. Збереглося лише Чудотворне Розп'яття XVII століття.

Деякий час тут відбував ув'язнення о. Микола Цегельський (1896-1951), проголошений 2001 року блаженним мучеником УГКЦ.

У другій половині 50-тих років ХХ століття місце в'язниці зайняв психо-неврологічний інтернат закритого типу. Храм перетворили в конюшню, а згодом - у гараж для сільськогосподарської техніки.

Лише 1997 року сакральні споруди й частину келій передали монахам Студійського Уставу УГКЦ. Цього ж року у Хрестопоклінну неділю урочистою Літургією відновили чернече життя обителі.

Нечисленна спільнота монахів під проводом настоятеля Методія (Костюка) розпочала працю над відновленням обителі.

Відсутність найнеобхідніших побутових умов не гасила ревності і наполегливості ченців.

Так, зусиллям першого настоятеля підкамінської студійської спільноти, нині в обителі відновлено чотири храми. На часі відбудова найбільшої руїни - головного собору монастирського комплексу.

Тепер ченці моляться у церкві ікони "Не ридай мене, Мати", що влаштована в колишній монастирській каплиці. Діє також підземний храм Усікновення голови Йоана Хрестителя, розміщений у давніх криптах.

Розпочався новий етап в історії монастиря, сповнений щоденними молитвами й сумлінною працею в ім'я Бога, Церкви, народу.

Прес-служба єпархії