Владика Михаїл Колтун очолив заупокійні богослужіння за полеглим Воїном Володимиром Турчином, у храмі свщмч. Йосафата в Жовкві

Сумна звістка залунала на околицях Жовкви. За життя і свободу України віддав своє життя ще один воїн, Володимир Турчин. 

Архиєрейські богослужіння почались від самого ранку, коли Преосвященніший Кир Михаїл, керівник департаменту Патріаршої Курії УГКЦ, у справах душпастирювання силових структур України, очолив Утреню, а о 18:00 Божественну Літургію і Парастас у співслужінні диякона 20-ти священників і прислуги, та за участі парафіяльного хору. 15-07-2017 о 8:00 ще буде зайпокійна Літургія а об 11:00 похорон.

СВІЛИНИ

Тіло Героя знаходить у храмі св. свщмч. Йосафата у м. Жовкві. Храм залишається відкритим вдень і в ночі, оскільки вірні приходять щоб занести молитви до Всевишнього за юного Володимира. Під час спільного архиєрейського богослужіння наповненим був цілий храм.

У своєму слові, зверненому насамперед до родини Героя, до священнослужителів та всіх вірних, Преосвященний Владика пригадав, що всі ми несемо відповідальність за життя своє та життя наших дітей, за наше майбутнє і теперішнє, за нашу цілісність, бо від нас залежить, що ми вибираємо: чи боятися і здаватися, чи бути витривалим до кінця. Ми ніколи не можемо здаватися перед жодним гріхом. 

Процитувавши фрагмент національного гімну України, "душу й тіло ми положим, за нашу свободу", звернув увагу на те, що не завжди ці наші слова були до кінця свідомиим, однак зараз ця свідомість стає вже очевидною, оскільки перед нами лежить близька людина, яка віддала своє життя за нашу свободу, і це напевно зачіпає серце кожного. 

Владика наголосив на важливості життя кожного, оскільки всі ми є учасниками Божого, творчого Провидіння, тому що Господь передбачив кожного з нас і дав нам неповторну душу в якій завжди перебуває, навіть, якщо й людина не живе праведно і не відчуває тієї Його присутності. Саме в тій чи іншій душі Він прагне розкрити Своє милосердя та доброту, щоб ми цілковито довірилися Богові в своєму житті.

Життя цінне тим, що Господь зосередив Свою увагу на життя кожного персонально і завжди прямує нам на зустріч. А Його любов до нас настільки велика, що дарував нам свобідну волю, однак не для того, щоб вибирати зло, але добро, щоб вибирати життя. І оскільки сам Господь нас настільки полюбив, що поселився в людській особі, то так само і ми повинні з великою пошаною та любов'ю ставитися до людини, оскільки в ній є присутність Божа. 

Цитуючи слова нашого Господа, що, немає більшої любови, як віддати життя за друзів своїх, Владика в наочний приклад поставив померлого Володимира, пригадавши, що і ми маємо обов'язок молитися за нього, і за тих, які й надалі захищають нашу волю. Але також не забуваймо взаємно підтримувати одні одних, щоб таким чином наша любов та довіра щораз то більше зростали та робили нас міцнішими і сильнішими. Одним народом, однією сім'єю. 

Церква закликає всіх нас мобілізуватися в молитві, щоб виразити духовну підтримку всім постраждалим та стривоженим. Ми сьогодні вчимося надіятися на Господа, і розуміємо, що без Нього ми безсилі. 

Боже, поможи нам пережити ці випробування життя і смерті, щоб ми стали угодними Тобі. Щоб, якби комусь прийшлося б віддати своє житя, то Ти, милостивий Господи, прийми його, як жертву за наше життя. Бо Ти перший поніс Своє життя на жертовник смерті, заради нашого спасіння. 

Хай Пресвята Богородиця, яка вміє співчувати і переживати, нехай дасть матерям і батькам, ту силу, щоби разом з Нею пережити цю втрату і не втратити віри в життя наше і життя вічне. Завершив своє слово Преосвященний Кир Михаїл.

о. Роман Гонтарик прес-секретар