build professional website

Пошук по сайту

Свято Всеукраїнської Національної Пам’яті

11 червня 2017 року на околиці Перемишля в селі Пикуличі сталася неординарна подія, котра відновила в нашій пам’яті славу героїв-борців: Свято Всеукраїнської Національної пам'яті воїнів Української Народної Республіки (УНР) та Української Галицької Армії (УГА), котрі загинули у часі національно-визвольної боротьби на теренах Перемишля і в його околицях. Сюди приїхали: духовенство Єпархійної Курії Сокальсько-Жовківської Єпархії на чолі з Правлячим Архиєреєм – Владикою Михаїлом Колтуном, чисельні українці зі всієї Львівщини, а також українська громада Польщі.

СВІТЛИНИ

День молитовної пам’яті розпочався у Катедральному соборі УГКЦ св. Івана Хрестителя м. Перемишля Святою Літургією за померлих у боротьбі за незалежність. Молитву очолили владики: Кир Євген (Попович), Митрополит Перемисько-Варшавський, та Кир Михаїл (Колтун), Єпископ Сокальсько-Жовківський, керівник Департаменту УГКЦ у справах душпастирства силових структур України. Архиєреям співслужили єпархійні священики та військові капелани-священики.

Слово повчання промовляв Владика Михаїл, який зазначив, що в історії людства траплялися різні ситуації, які провокували один одного до гріха, ненависті та ворожнечі, однак сьогодні прийшов час проявити один до одного прощення і християнську любов, через яку продовжуємо жити та творити нову цивілізацію, а в ній – нові відносини. 

«Ми сьогодні солідаризуємося з тими, що загинули для того, щоб ми жили і не допустили ворожнечі. Нашим обов'язком є пом’янути загиблих і заручитися їхньою поміччю, щоб ми могли жити у мирі. Тим самим хочемо їм воздати, хочемо їх привести перед Престіл Всевишнього, молитися, щоб Господь упокоїв їх у своїм Царстві, а нам дав тихе, мирне, благоугодне життя; щоб ми, дивлячись на цю минувшину, яку ми так з болем переживаємо, сьогодні могли відчути між нам Царство Боже, до якого ми йдемо разом. Був час гріховного засліплення, ми всі про це знаємо. хоч це гріховне засліплення ще по цей день триває, не тільки у протиріччях минувшини, але і тепер. Чи ж ми не сваримося? Чи ми не гніваємося? Чи ми не злочинствуємо? Це ж гріх, який ділить нас у житті! Але ми каємося, сповідаємося, миримося. Нам Бог дав розум, щоб ми у гніві не засинали, в гріхах не жили, а за словами Святого Письма, "до заходу сонця мирилися". Ми повинні по-християнськи сприймати цей світ, бо це Богом даний нам світ. Господь велить нам  миритися, у любові жити. Це є будучина, це є доля, це є наше покликання до життя» – наголосив Кир Михаїл.

Після Літургії понад 2000 учасників, молячись Славні Таїнства вервиці, а також співаючи патріотичні і релігійні пісні, пройшли пішою ходою з Перемишля до військового цвинтаря у селі Пикуличі, де спочивають вояки Української Народної Республіки та Української Галицької Армії. На військовому цвинтарі відслужили панахиду та висловлювали промови про пам'ять та повагу до героїв двох братніх народів.

Історична довідка:

До Першої світової війни на теренах Пикулич були побудовані військові казарми, як запліччя фортеці Перемишль. Після розпаду Австро-Угорщини три позаказармові об’єкти використовували як табори для полонених, здебільшого українських вояків.
У 1919 році в таборі перебувала максимальна кількість полонених – близько 30 тисяч осіб. Брак будь-який санітарних умов та довготривале погане харчування спричинило спалах епідемії тифу, туберкульозу та інших хвороб. Як наслідок, щодня помирало близько 100 осіб. Хворобами заражалося і місцеве населення Пикулич, навколишніх сіл та Перемишля. Стривожена місцева влада вимагала від комендатури табору виправити небезпечну ситуацію. Лише на початку 1921 року табір було ліквідовано.
До весни 1920 року померлих ховали на прилеглих до табору полях. Після протестів селян для поховань вибрано місце старої австрійської порохівні на південній околиці Пикулич. Упорядкуванням цих місць займалися українці, долучилися й місцеві селяни та молодь з гімназії.
1921 року на цвинтарі відбулася перша панахида. До 1922 року цвинтар повністю впорядкували. У роботах взяли участь близько 10 тисяч осіб.
На початку 1924 року були ексгумовані та перенесені на територію цвинтаря останки захоронень із сусідніх полів в Пикуличах, Бакончицях і на теренах Засяння. Через кілька років цвинтар облагородили і на кургані, написаному на одній зі спільних могил, встановили пам’ятник заввишки 8 метрів у вигляді хреста із написом: „Борцям за волю України”. Автор пам’ятника – Олена Кульчицька.
Щороку, аж до 1946 року, з Перемишля до цвинтаря ходила релігійна процесія і відправлялася панахида за загиблими героями – борцями за свободу України. У наступні роки під час Зелених Свят тут проводилися релігійно-патріотичні маніфестації українців Перемишля та прилеглих територій. Після Другої світової війни цвинтар і хрест знищили.
У 1989 році цвинтар відбудновлено. Назву „Український військовий цвинтар” встановлено 1994 році. У 2000 році цвинтар збільшено, 7 липня на його територію урочисто перепоховано останки 47 членів УПА, що загинули під час боїв 1946 року.

о. Василь Крушельницький

Офіційний медіаресурс
Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ
©2009–2023

Правлячий Єпископ: Кир Михаїл (Колтун)
Єпископ-помічник: Кир Петро (Лоза)

Контакти:
Адреса: 80300, м. Жовква, вул. Львівська, 7а
Телефон: 61-336