build professional website
build professional website
build professional website

Пошук по сайту

Медіа Партнери

 

«Ми повинні боротися з гріхом, з ненавистю, з підступом, і цінити Боже Слово, як послання миру» - Кир Михаїл (Колтун) у Пикуличах (Перемишль)

Як вже повідомлялось раніше, 3 червня 2018 р. Б. Владика Михаїл (Колтун) разом із священиками та представниками з України та Польщі, взяв участь у святкування Свята української національної пам‘яті в Перемишлі (Польща).
Пропонуємо вашій увазі текст проповіді владики Михаїла, яку він виголосив у храмі св. Івана Хрестителя у Перемишлі.

«Ми сьогодні перед Богом заявляємося молитвою разом з усіми святими. Це є неділя всіх святих, не тільки українського народу, але всіх святих, всієї Церкви. Церква, це є живі і померлі, Церква живих. Ті що померли, вони живуть і ми у вірі єднаймося з ними. В тій Церкві є Він, Воскреслий, живий Христос, Який всім запевнив свою благодать. Ми всі в тій Церкві усвідомлюємо свою присутність, свою молитву, своє значення.
Що ми хочемо в тій Церкві де всі святі, де ми усі тут на землі живі, об’єднані вірою і любов‘ю до нашого Господа Ісуса Христа? Ми просимо, щоби Господь усіх нас напоумив на життя у Його добрій новині, яку Він нам дав, у Його Євангелії.
Ми усі спраглі життя, від маленького до великого, це є притаманне нам. Нам притаманне є то життя свободи та миру і це є Божі Слова, які звернені до нас, щоби ми мали життя в собі, щоби ми себе ідентифікували Божим народом, Божими дітьми, і щоб ми прийняли цей мир, який Господь нам дав, щоб ми його прийняли, щоб ми його любили...
В сьогоднішньому Євангелії чуємо слова Ісуса, «хто мене зречеться, того і я зречусь перед Отцем моїм Небесним... хто любить більше батька або матір, дочку чи сина, той мене не достойний, і хто не бере свого хреста і не йде за мною, той мене недостойний». В нашому розумінні часто ми противимось тим словам, а Ісус Христос вибирає для нас більше, оцей мир, оцю свободу. Заради тих цінностей, заради життя ми маємо обов’язок зречися своєї гордині та злісті, своєї ненависті, зректися свого лінивства та байдужості, своєї ненаситності… Коли йдеться про мир, про захист Батьківщини, приходиться покидати і батька і матір і це ми сьогодні можемо усвідомити в себе в Україні…
Св. ап. Павло говорить про мучеників, які постраждали, хоч в той час вони й не бачили, про що страждали, але ми їх сьогодні згадуємо. Вони полягли в Церкві і ми їх сьогодні згадуємо, ми їх сьогодні вшановуємо, дивлячись на їхні геройські вчинки, з яких ми сьогодні черпаємо силу – як нам сьогодні поступати задля миру.
Не є справа благородна війна, але є справа благородна – мир, щоби ми могли себе перемагати в нутрі своєму, щоб жити в мирі між народами. І сьогодні я є вдячний усім вам, що ми разом, польським народом, українським народом усвідомлюємо загрозу для миру і стараємося об’єднати всі наші духовні зусилля, об’єднатися в молитвах, щоб не допустити насилля над нашою свободою, над нашим життям, аби не допустити, щоби гріх взяв верх, щоб ми через гріх почали ненавидіти людину, борони Боже. Ми повинні боротися з гріхом, з ненавистю, з підступом, а цінити Боже Слово, як послання миру, і задля миру ми повинні робити ті поступи, щоб один одного сприймати, бути терпеливими, бути виваженими в наших словах, в наших ділах. Це є наше.
Сьогодні ми згадуємо святих Константина і Олену. Константин дав свободу Церкві, він втішався тим, що Йому Бог допоміг, християнський Бог – Христос. І Церква сьогодні, яка впродовж віків переносить тягарі народу, вона живе. Система міняється, режими міняються а Церква живе. І ми сьогодні в тій живій Церкві об’єднуємося заради життя, заради миру, заради любові, заради Господа нашого життя, і якщо ми будемо слухатись Божого Слова, не політичних підступів, не провокацій, але коли ми будемо слухатись Євангелія, коли будемо жити ради Христа, як ті мученики, про яких ми в апостолі читали, ми матимемо будучість, і за цю майбутність, яку ми успадкували від наших поколінь, ми сьогодні завдячуємо Богові, завдячуємо Церкві, завдячуємо тим, які полягли в землі, і ми сьогодні їх будемо згадувати в наших поминальних молитвах, для того, щоби ми могли зробити добрий висновок з тих змагань і перейти до миру, до мирного співжиття між нами.
Всі святі, цілої Церкви, всього світу, в наших молитвах єднаються заради нашого майбутнього, заради тих мучеників, які відійшли до вічності. Ми сьогодні маємо бути мирними, уважними, жертвенними, щоби могти побудувати цей світ з Божим благословенням, щоби ми могли наповнити цю землю миром та любов’ю, і як молився у своїй молитві за народ митрополит Андрей Шептицький, щоби ми могли любити всі народи. Він молився і ми практикуймо цю молитву: «Боже, дай мені любові до мого народу. Дай мені пам’яті віри до святих, дай мені любити мого ближнього, дай мені можливість прощати, дай зрозуміння між нами. Ця молитва скріплена жертвою крові святих, і сьогодні ми її приносимо на цьому святому жертовнику, для того, щоб вимолити в Бога цього дня свободи, щоб ми могли вдихнути свободою і любов’ю наших братніх народів".

Прес-служба єпархії