Проповідь виголошена у Зарваниці

Пастирське звернення до паломників-військовослужбовців, усіх захисників Вітчизни та усіх людей доброї волі з нагоди VII Всеукраїнського військового паломництва до Пресвятої Богородиці в Зарваниці

Бог створив життя з любові

Їй надав своє лице,

Щоб вона була у всьому

І освячувала все.

Тільки любов здатна перемагати. Тільки любов, яка по своїй суті є жертвенна, запевняє перемогу. Найважливішим в житті людини є признати себе покликаним до Божої любові. Бог цей світ сотворив з любові і все було добре (пор. кн. Буття). Даючи людям життя на землі, тим самим Бог запросив людину до участі в Його творчій любові.

Продовж всієї історії людства Бог через вибраних людей закликав, щоб народ навертався до Його любові і жив. При цьому складалася доля народу, яка свідчила: коли народ навертався до Бога, то Господь його благословив, а, коли відступав від Нього, тоді допускав тяжкі досвіди.

Бог і сьогодні до нас промовляє від своєї любові, від віковічної історії і сьогоднішніх подій, які турбують Україну та її народ, словами: «Тільки любов здатна перемогти». Ми можемо припинити війну політичними, економічними і багатьма іншими мотивами, але не перемогти ворога, бо корінь його – гріх. Можна фізично ворога зламати, але перемогти можна тільки любов’ю. Можна домовлятись про мир з безвихідної ситуації або вигідної ситуації, але тільки любов здатна все перемогти.

Нам в житті приходиться долати різні труднощі, починаючи від свого характеру, від своїх думок, бажань і почувань серця та душі, від нашого погляду на сотворений світ, на життя своє і всіх людей.

Цей погляд на життя і світ має проходити через призму Божої любові, до якої нас запросив Господь. Якщо тепер дивлячись правді у вічі, то ми не сміємо піднести очей з сорому і недолугості. В Євангелії сказано про юнака, що він відійшов сумний, бо вважав це неможливим сповнити. Так само і нам видається неможливим перемогти ворога любов’ю. Старайтеся ввійти в Боже Царство вузькими дверима непомітною для ока жертвою. Хай це буде маленький мурашиний вимір жертви, як ось наприклад, молитися про викорінення наших грішних вад, які на перший погляд нічого спільного не мають з перемогою ворога; стримувати гнів проти ближнього; «уникай зла, роби добро».

Хай кожен постановить не клясти, не зловживати алкоголем, не насміхатися з вад і вчинків ближніх, а зрештою ми маємо Катехизм, який поучає про всіх і про все. Найбільші наші недолугості характеру і грішного успосіблення хай стануть нам щирою мурашиною мірою старань про велику перемогу любові.

Я, як був малим, приносив і ставив квіточку до Діви Марії, і молився вервицю – і сьогодні я з вами.

Коли Ти, Боже, нам благословив цей світ дати, який ми подивляємо в твоїй любові, і цей світ завдяки Твоїй любові ще існує. Ти приготовив, як написано в сьогоднішній Євангелії, роздати ще між нас таланти, щоб вони нам свідчили про розвиток Божого Царства на землі.

В лиці існуючих подій в Україні, сьогодні нам Церква подає провідний голос Божий: «Тільки любов здатна перемагати!». Єднаймося навколо цієї теми життя. Все, що будемо робити, робімо з любові до Бога, ближнього і своєї Батьківщини. Не задивляймося при тому, що інші не поступають сумлінно, як ми. Це ще одна риса добра появиться в нашому характері. Те, що ми робили в тайні, воздасться явно. Однако, нам не звести з Богом рахунків: що ми робимо, а що Бог дає. Він в своїй ласці передбачив нам дати Царство і попри всі складнощі життя маємо Йому довіритись, бо Бог вірний у своїх відвічних постановах.

Церква є разом з Вами - воїни, військовослужбовці Збройних сил і всіх силових відомств і ми дивимося разом в наше майбутнє. Це майбутнє перед Богом є знане і воно є таке, що для нашого життя ми платимо найвищу ціну. Смерть не є остаточним покаранням, але нагородою на життя вічне. Як рівно ж рани каліцтва – це є живе свідчення Божої любові, які Господь дає нам як можливість, щоб ніяка сила не пошкодила в нашій любові.

Не буду хвалитися собою, але Богом в мені, який вибрав мене, щоб я з Вами прийняв Божу Євангелію любові в наше життя і щоб стали свідками обіцяних благ, які Господь приготовив для тих, що його люблять.

Не занедбаймо Царство Боже, яке є серед нас, яке є в сьогоднішній притчі про таланти. Повірмо в себе і в плідність дарів Божих. 24 роки тому Україна віднайшла свою незалежність. Це було Царство Боже серед нас, а ми його не помітили, не оцінили, а тепер платимо ціною власного життя. До Царства треба намагатись увійти, щоб ми знали ціну, щоб ми щоденно переймались і жили для Божого Царства серед нас.

Не хочу виокремлювати любов до ворогів нашої землі, бо вони не знають що чинять. Куплені за гроші, обмануті брехнею не мають любові до всього українського, бо вони зайди не мають розуміння і признання норм державного права народу, керовані виключно меркантильними інтересами, які не можуть мати оправданої частки в долі нашої держави і народу. Це буде як урок всім поколінням – як не можна поступати.

При цьому ми не можемо живити гніву, ненависти, пімсти, злоби проти них, бо вони є в планах Божих як претенденти на покаяння, навернення і життя в мирі.

Нам достатньо є наочних прикладів, як родиться новий народ, нова свідомість, нове розуміння свободи і незалежності. Цей процес іде як при родах в матері, котра, народивши, радіє. Ми сьогодні, народжені війною, беремо приклад братньої любові, яка займає місце самопожертви ради ближнього і ради України.

До цих прикладів хочу зарахувати всіх, хто, ведений почуттями відповідальності за долю Батьківщини, проходять або пройшли випробування на любов до ближнього, родини, Батьківщини. Ми всі сьогодні об’єднані спільним завданням зберегти Україну, яку Бог нам повірив. Не як таку, що ми собі вимріяли і при тому можуть приходити розчарування, але таку як Божий дар в сьогоднішній Євангелії, щоб ми його прийняли, зберегли і Україна процвітала. Це ціна любові перед Богом за Україну.

Якщо Бог довірив Пресвятій Богородиці долю світу, долю Церкви і все, що найсвятіше на землі та в небі і не розчарувався, то ми плекаймо довір’я до Неї, щоб і нам в світі не розчаруватися.

Благословення Всемогутнього Бога Отця і Сина і Святого Духа нехай  зійде на всіх вас і перебуває з вами нині і повсякчас і навіки вічні. Амінь.

Зарваниця, 20 вересня 2015 р.

† Михаїл Колтун, Єпископ Сокальсько-Жовківський

Керівник Департаменту Патріаршої Курії УГКЦ

у справах душпастирства силових структур України