Пошук по сайту

Медіа Партнери

 

Відповідь єпископа Вроцлавсько-Гданського Володимира Р. Ющака ЧСВВ групі "Догнал", яка діє у с. Підгірці, Бродівьского району, Львівської області

Число: 09/388    

 

                                                                                        Вроцлав, дня 15 липня 2009 р.

Підгорецький монастир Підгірці 19
Бродівський р-н Львівська обл., 80660 Україна

Слава Ісусу Христу! Отці,

Вже від довшого часу засипуєте мене електронною та звичайною поштою. Повідомляю, що ваша електронна пошта, висилана з різних адрес, потрапляє автоматично у електронний смітник. Подібно є з Вашими звичайними листами, про що я вже скоріше повідомляв. Вони звичайно відсилаються вам, або потрапляють без читання у смітник, незалежно від цього, чи вислані вони в Україні чи у Чехії, чи вони з поданою зворотною адресою, чи анонімні.

 

Останнім часом дійшла до мене чутка, що погрожуєте мені наложенням екскомуніки, подібно як це було у випадку інших Владик з України та інших країн. Поставили ви мені здається також ультиматум - якщо до кінця липня не виповню ваших умовин, буду покараний.

 

Отці, шановні панове!
1. Пригадую, що у Сіхідній Церкві ніхто не впадає автоматично у церковні кари, як у латинській Церкві, навіть якщо вчинив би якийсь злочин чи провину. У кожному випадку кара мусить бути накладеною на судовій дорозі та офіційно проголошена компетентною церковною владою.

 

2. Кара мусить бути накладена компетентною церковною владою. Для єпископа УГКЦ такою компетентною владою є Синод Єпископів УГКЦ, члени якого є потверджені Апостольським Престолом, та Апостольська Столиця. Про ці принципи ви дуже добре знаєте, бо використовували їх у своїй обороні, коли велись судові процеси компетентної монашої чи єпархіяльної влади супроти вас. Ви відкликувались не один раз від некорисних для вас присудів, пояснюючи, що або влада не була компетентною, або не були належно збережені процедури. Знаючи це погрожуєте владикам, бувши свідомими, що у ваших словах немає правди, надіючись, що таким способом свідомо замішаєте у головах простим людям. У світлі церковних законів ваші погрози та накладання кар не мають жодної сили. У Католицькій Церкві ви не є для нікого компетентною владою і не маєте жодних прав зв'язаних з веденням судових процесів та накладанням кар.

3. Погрожуєте людям Божими карами, приписуючи Богові свої прикмети, тобто жорстокість, ненависть та пімсту. А Бог є любов'ю і милосердям, який очікує навернення кожного грішника. Якщо Бог карав би так, як Ви страшите, мабуть досі ніхто з людей, в цьому і я і ви, не залишилибся у живих. Тому не виручайте Бога і
не заступайте Його у справедливому і милосерному суді супроти світу, бо ніхто вам такого права не дав!

4. Ви є покарані компетентною церковною владою великою екскомунікою, яка була потверджена Апостольським Престолом. Тим самим ви втратили всі церковні права і гідності. Можете очевидно не підпорядкуватись рішенням Церкви, але мусите мати свідомість, що тим самим прямуєте у схизму, єресь та у пекло, закладаючи очевидно, що залишилась у вас ще бодай крихітка віри!? Жоден член Католицької Церкви не повинен мати з Вами жодних контактів. Пишучи до вас цього листа в якійсь мірі переступаю церковні закони, але думаю, що хтось повинен перестерегти вас, маючи на увазі спасіння ваших душ.

5. Кожний єпископ поставлений законно складав в часі єпископської хіротонії прилюдне католицьке визнання віри. Десять років тому робив це також і я. Не буду перед ніким, тим більше перед вами, покараними карою великої екскомуніки, на ваше бажання, поновно складати ісповідь віри. Я своєї віри не поміняв, ні не зрадив. Щоб когось засуджувати у зраді віри, треба йому це доказати. Дивлячись на ваші поступки уважаю, що це ви маєте серйозні проблеми з католицькою вірою і треба було б вам її серйозно передумати.

Отці, шановні панове!
Дивлячись з перспективи майже двадцяти років нашого знайомства, щораз виразніше зарисовується мені ваш образ та ваші задуми, з якими ви прийшли до Варшави. Сьогодні, з повною відповідальністю можу поділитись деякими своїми спостережаннями та досвідами:

1. Від самого початку вашого прибуття до Варшави (маю на думці тодішніх новиків: Догнала, обох Спіжіків та Юхельку) ви не були щиро і повною душею у василіянській спільноті, ані у Греко-католицькій Церкві. Ви потайки організували свої зустрічі з кофернеціями о. Догнала, як свого партикулярного, незалежного від монаших настоятелів, духовного провідника - гуру. Ви потребували лише, щоб якась визнана церковна спільнота дала вам офіційний юридичний статус, щоб таким способом ви могли залишитись у своїй неофіційній спільноті. У Варшаві було вам поставлено ультиматум - або пристосуєтесь до василянських Правил і василіянського способу життя, або будете видалені з Чину та повертаєте у Чехію. Сьогодні видно, що тодішнє ваше зовнішнє підпорядкування було фальшивим. Помилкою нас, як тодішніх настоятелів було те, що ми вам повірили, замість тоді вже викинути з Чину.

2. Коли у 1997 р., з огляду на недугу тодішнього о. магістра новиків Петра Кушки ЧСВВ, призначено одного з вас - о. Франціска Юхельку, помічником магістра у Венгожеві, дуже скоро показалось, що час вашого «підпілля» у Василіянському Чині закінчився. У новіціяті почались наводити різні чужі духові св. Василія Великого практики. Була це проба ввести у життя Василіянського Чину ваші таємні практики, якими ви жили перед приїздом до Польщі, та таємно в часі варшавських студій. Наслідком цього було дисциплінарне звільнення о. Юхальки з обов'язків соція магістра новиків та відіслання його до Василіянської Містопровінції у Словаччині. Провінційна Управа рішила тоді також, щоб відпустити з Чину майже всіх тодішніх новиків, яких було біля десять чоловік, поміж ними також тодішнього новика Обергаусера.

3. У час ваших богословських студій у варшавській Семінарії пригадую розмови з о. Методієм, який явно закидав професорам, що у Семінарії не вчать правдивої католицької науки, лише єретичну науку. Сьогодні можна поставити питання та без проблем на нього відповісти: чия наука була єретична - чи варшавських
професорів, чи ваша?

4. У 2000 році, в Римі, один з вас - тодішній о. Методій Спіжік, чого думаю він не заперечить, перед Базилікою св. Петра, звернувася безпосередньо до мене з проханням, щоб я допоміг, щоб його брат Їіжі Спіжік став єпископом у Чехії! Для мене був це великий шок. Це була одинока така ситуація в моєму житті, коли хтось
домагався єпископської гідності для свого брата. Ви показались тоді зовсім іншими людьми, як пам'ятав я вас з часів варшавських студій. Про свої негативні та несмачні відчуття я сказав тоді не лише самому о. Методію але також тодішньому Протоархимадритові Василіянського Чину о. Діонізію Ляховичу. Поведінка о. Методія стала для мене більш зрозумілим щойно тоді, коли я дізнався, що ви вже від довшого часу робили всякі старання у Ватиканських Конгрегаціях, щоб одного з вас призначено греко-католицьким єпископом у Празі. Одним словом вам мало було вже «василіянської шаки», бажали єпископської мітри та церковної незалежності.
Відчитую це сьогодні як наступний продуманий ваш крок у напрямі творення окремої групи, яка була б юрисдикційно незалежною та яка мала б жити не за церковними католицькими, але за вашими принципами.

5. Наступним вашим кроком були відвідини у моїй резиденції у Вроцлаві о. Маркіяна Гітюка. Отець Маркіян приїхав до мене, без скорішого домовлення, пізним вечером 28 травня 2003 р. Були це одинокі відвідини когось із вас у Вроцлаві. Показалось тоді, що ви є збунтовані проти папського призначення о. Владислава Гучка єпископом у Празі. Отець Маркіян переконував мене про негідність о. Гучка на єпископський уряд та намовляв мене, щоб я перебрав під свою юрисдикції греко-католиків у Чехії!!! Я спитав його, що сталось з вашим обітом послуху Святішому Отцеві? Я пробував також переконати о. Маркіяна, щоб ви пішли поклонитись новому єпископу, та щоб відкрили закритий вами перед ним собор. Показалось пізніше, ще зустріч з єпископом нічого не дала, бо скоріше ви зорганізували маніфестацію перед Апостольською Нунціятурою у Празі проти його папського призначення а ваші люди пробували не допустити до єпископської хіротонії о. Владислава Гучка. Як одинокий український греко-католицький єпископ я був тоді на хіротонії у Празі та усе це бачив на власні очі.

Отці, шановні панове,
Повторюю своє ствердження записане на початку цього листа - ви ніколи не були серцем і душею у Греко-католицькій Церкві ні у Василіянському Чині. Ви, як партикулярна спільнота, потребували лише визнання офіційною церковною структурою. Ви хотіли і хочете влади, щоб по-своєму заволодіти Церквою для своїх цілей. Не вдалось вам офіційно дійти до єпископської гідності у католицькій Церкві. Для мене це наявне свідоцтво діяння Святого Духа у Церкві. Чи і хто незаконно святив вас на єпископів, не знаю і не буду цього доходити. Застановляюсь лише, яким буде Ваш наступний крок? Коли пробуєте вмоляти людям, що єпископи є покарані, що Блаженніший є покараний, що Префект Конгрегації Східних Церков є у карах, що єпископські свячення є недійсними, коли сьогодні повчаєте і напоминаєте Папу, то що буде дальше? Невже проголосите, що один з вас є «правовірним» папою?

Панове, не буду вас страшити та накладати на вас церковних кар, так як ви це робите супроти моєї особи та інших єпископів. Хоча я вже десять років єпископом, ще ніколи на нікого не накладав церковних кар і маю надію, що не буду мусів цього ніколи робити.
Помолюсь за вас та відслужу Божественну Літургію, щоб Господь дав вам правдиву мудрість і навернення, щоб увільнив вас від ненависті та щоб був для вас милосерним і щоб не попали ви у пекло та не потягнули за собою невинних, збаламучених людей.
З молитвою
 

До відома:
Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, Глава УГКЦ, Київ
Іван Юркович, Апостольський Нунцій в Україні, Київ
Єпископи УГКЦ
о. Володимир Ковбич ЧСВВ, Протоархимандрит Василіянського Чину
медія

Проща до св. Івана Павла ІІ в Руді Сілецькій 

20-23 жовтня