Пошук по сайту

Медіа Партнери

 

Дощова погода не перешкодила молоді прийти на поклін до Матері Божої Зарваницької

Слова “ми поклали нашу надію на живого Бога” стали темою XVI Всеукраїнської молодіжної прощі до Марійського духовного центру Зарваниця, яка відбулася 13-14 червня. Паломницто було приурочене року священичого покликання. На чудотворному місці паломників вітали Владика Михаїл (Колтун), Єпарх Сокальсько-Жовківський, владика-номінат Йосиф Мілян. У паломництві взяли участь священики та вірні Сокальсько-Жовківської єпархії, молодь з усієї України. 
Поблизу парафіяльної Церкви відбулося запалення вогнища надії. “Пресвята Богородиця, будучи Матір'ю надії, любить, турбується про нас і в пітьмі життєвих труднощів та випробовувань веде до світлої зустрічі з Воскреслим Христом” - звернувся під час архиєрейської Божественної Літургії Преосвященний Владика Михаїл (Колтун). - Свідчіть про Ісуса Христа так, як це робила Пресвята Богородиця, допомагаймо іншим віднайти “велику надію”, яка б надала сенс їх існуванню”. 

Комісія у справах молоді Тернопільсько-Зборівської єпархії спільно з молодіжними організаціями Тернополя організували 6 імпровізованих “просторів”: світла, правди, слова, радості, творчості і пісні. Молоді люди демонстрували свої таланти, взяли участь у бансах та інтерактивних іграх. Відтак відбувся молебень “радості та надії”, Свята Літургія і похід зі свічками до чудотворного місця. На євангелізаційно-концертній програмі “Свято надії”, що відбувалася на Співочому полі, представили свою творчість мистецькі колективи з різних куточків України. “Зарваниця об'єднала у молитві українську молодь. Вони прийшли аби почерпнути духовної сили та отримати благословення біля ікони Матері Божої Зарваницької. А цей дощ - Боже благословення - випробував та загартував нашу віру” - зазначив після концерту голова комісії у справах молоді Тернопільсько-Зборівської єпархії отець митрат Андрій Іван Говера. 

У рамках прощі відбулося засідання голів єпархіальних молодіжних комісій УГКЦ, яку від Сокальсько-Жовківської єпархії очолює отець Петро Верхоляк. Учасники обговорили заходи Патріаршої комісії у справах молоді на 2009 рік. Екс-голова Патріаршої комісії отець Йосиф Мілян оприлюднив “Слово до молоді”, у якому проаналізував особливості молодіжного апостоляту в Україні, подякував молоді та усім, що розвивають та підтримують пасторальні ініціативи УГКЦ. Владика-номінант зробив акцент на вірі, що є джерелом героїзму, посвяти, відваги. “Такої віри хочу побажати Тобі, дорога молоде! Віра, яка базується на надії й упованні на Бога, а також на любові до Нього, до Його Церкви, до ближнього, до Батьківщини. Віра є тієї силою, яка ніколи не зведе на манівці. Кожен з нас свідомий того, що молодий вік не є легким періодом життя людини, однак потрібно визнати, що він найкращий. Саме в молодості засіваємо ті життєві лани, які жнемо в майбутньому. Потрібно тільки переступити один важкий поріг - страх і непевність!” 

Паломництво завершилося подячною архиєрейською Святою Літургією на подіумі перед собором Зарваницької Матері Божої. 


Додаток: 

СЛОВО ДО МОЛОДІ

з нагоди

XVI Всеукраїнської Прощі Молоді до Зарваниці (12-14 червня 2009 р. Б.)

Київ, 11 червня 2009 р.Б. 

Христос посеред нас!

Дорога молоде, 

1996 року Синод Української Греко-Католицької Церкви вперше за всю історію в Україні створив структури молодіжного апостоляту. З благословення блаженної пам'яті Блаженнійшого Мирослава Івана Кардинала Любачівського мені доручили очолити цю інституцію. Відтоді минуло вже понад 12 років. А ось тепер вже більше як півроку з благословення Блаженнійшого Патріарха Любомира сповнюю служіння в храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці при Патріаршому Соборі Воскресіння Христового в Києві як настоятель, а від 16 квітня 2009 року - як єпископ-номінант. 

Засновуючи структури молодіжного Апостоляту, Церква поставила перед ними завдання випрацювати короткотермінову програму та план дій, розбудувати єпархіальні та деканальні відповідники та зробити все можливе для того, щоб вони ефективно запрацювали. Це була так звана програма-мінімум. Невдовзі після цього Синод УГКЦ визнав працю з молоддю пріоритетною. Від того моменту молодіжний Апостолят запрацював з усією можливою потугою. 

Ті, хто стояли за штурвалом молодіжного корабля Церкви, прекрасно усвідомлювали, що праці з молоддю ніколи не буде забагато. Запалена ентузіазмом першого З'їзду УМХ, що відбувся у Львові 1991 року, українська молодь стала активно включатися в різні заходи як регіонального, як і міжнародного католицького молодіжного руху. Цей ентузіазм і запал був ще більше оживлений зустріччю молоді з великим Папою Іваном Павлом II у Львові. З черги IV Сесія Патріаршого Собору УГКЦ «Молодь у Церкві III тисячоліття», яка відбулася у Києві 13-19 серпня 2007 року, показала, що Церква підійшла вже до того моменту, коли потрібно втілювати в життя довгострокову програму молодіжного апостоляту. 

На перший погляд вищенаведені події вже перейшли в минуле й перетворилися на історичні факти. Однак для тих, хто ці події творив і переживав, вони не просто сухі експонати здобутків, а живі свідки історії Церкви, що за ними стоять люди-ентузіасти, люди віри, люди, готові посвятити все своє життя службі Христові та Його Церкві в Україні. 

Саме тому спогад про це підказує мені сьогодні виразити свою вдячність усім тим, з ким довелося розвивати пасторальну працю з молоддю: головам єпархіальних та деканальних комісій та їх співпрацівникам, молодіжним християнським організаціям, рухам і спільнотам, молодіжним мистецьким хорам і колективам, а також поодиноким молодим завзятим патріотам своєї Церкви і Народу. Особливим словом вдячності і признання хочу згадати Преосвященного Владику Петра Стасюка, першого Голову Єпископської молодіжної Комісії та усім тим Владикам, які у різний спосіб як на рівні цілої Церкви, так і в своїх єпархіях підтримували і розвивали діло молодіжного Апостоляту. 

Звичайно, що жодна людська діяльність не може бути абсолютно досконалою. Ми в цьому не були й не будемо винятками. Ще дуже багато потрібно працювати. Проте сьогодні хочу щиро визнати перед Тобою, дорога українська молоде, що саме Ти не дала підстав і нагоди до розчарування. За це Тобі моя велика подяка! 

Вищезгадані напрацювання дають можливість усім нам виразно усвідомити, що молодіжний Апостолят нашої Церкви має своє підґрунтя. Іншим словами ми вже маємо фундамент, на якому можемо будувати «Рідну хату», про яку свого часу писав великий Митрополит Андрей. Однак час, в якому Господь поставив нас, вимагає, щоб, з одного боку, належним чином усвідомити та критично оцінити минуле, з другого ж - взяти відповідальність за побудову майбутнього. А майбутнє можуть будувати тільки ті, хто готовий взяти відповідальність за Христовий люд та Церкву. 

Що ж є її коренем? Відповідь єдина: віра! Саме вона є джерелом героїзму, посвяти, відваги. Такої віри хочу побажати Тобі, дорога молоде! Віра, яка базується на надії й упованні на Бога, а також на любові до Нього, до Його Церкви, до ближнього, до Батьківщини. Віра є тієї силою, яка ніколи не зведе на манівці. Кожен з нас свідомий того, що молодий вік не є легким періодом життя людини, однак потрібно визнати, що він найкращий. Саме в молодості засіваємо ті життєві лани, які жнемо в майбутньому. Потрібно тільки переступити один важкий поріг - страх і непевність! 

Це дуже добре розумів святої пам'яті згаданий вже Папа Іван Павло II, який, звертаючись до молоді всіх часів і поколінь, закликав: «Не бійтесь! (...) Вибирайте вузьку дорогу - ту дорогу, 

яку Господь вказує нам через свої заповіді. Це слова правди й життя. Дорога, яка часто здається широкою й зручною, потім виявляється облудною і хибною. Не переходьте від неволі комуністичного режиму до неволі споживацтва, що є іншою формою матеріалізму, який хоч і на словах не відкидає Бога, однак заперечує Його фактами, виключаючи Його з життя. Без Бога не зможете зробити нічого доброго. З Його допомогою, навпаки, ви зможете сміливо вийти назустріч усім викликам сьогодення. Зможете довести до кінця зобов'язуючі починання, іти проти течії, як, наприклад, щоб з довір 'ям залишитись у своїй Батьківщині, не піддаючись мареву 

легкого щастя за кордоном. (...) Майбутнє України великою мірою залеоюить від вас та тієї відповідальності, яку ви зумієте взяти на себе» (3 промови Папи Івана Павла II до молоді, зустріч 

на Сихові 27 червня 2001 року). 

Кожен, хто згадує ці слова і задумується над ними, починає розуміти, що ще багато потрібно зробити для того, щоб їх реалізувати чи, інакше кажучи, дозволити їм пройти через усе наше єство. Ось це, власне, й завдання, яке, на мою думку, стоїть сьогодні перед українською молоддю. Виконуймо його! Господь, який завжди з нами, допоможе нам у цьому! «Бо з нами Бог»! 

Користуючись нагодою, хочу просити Тебе, дорога українська молоде, про молитву, щоб у архієрейському служінні я міг бути усім для всіх! Зі свого боку хочу стояти завжди на сторожі Твоїх щирих прагнень та бути Твоїм вірним приятелем і другом! Водночас запрошую усіх Вас, дорогі друзі, на архієрейську хіротонію, яка відбудеться 18 червня 2009 року Божого в Патріаршому Соборі Воскресіння Христового в Києві. 

Щасти усім Вам, Боже! До зустрічі в Києві! 

З виразами належної пошани, 

 

Єрм. Йосиф МІЛЯН, студит,

екс-голова Патріаршої комісії 

у справах молоді УГКЦ,

єпископ-номінат

Молитва з Архиєреєм