Пошук по сайту

Слово з нагоди століття смерті Блаженної пам’яті отця Прелата Кирила Селецького

Дорогі Отці та возлюблені в Христі брати та сестри!

Дня 28 квітня цього року, в часі коли наша Церква переживає празник Світлого Христового Воскресіння, минає 100 років від дня смерті одного з найбільш заслужених священиків Перемиської єпархії, пароха в Жужелі (1874 – 1918рр), блаженної пам’яті отця прелата Кирила Селецького.

«Це священик Богом даний нашій Провінції. Людина ангельської доброти, простенька, покірна, любить все добре і поширює його всюди, куди може, без огляду на труднощі. Усіх ближніх, а передовсім своїх парафіян, любить як свою власну душу; працьовитий, сумлінний, скромний, убогий, здержливий, витривалий, готовий на все, чого вимагала б від нього Божа воля й Божа слава. Одним словом, це праведник, муж Божого духа, що дається нам як взірець християнського праведного, святого життя», - такими словами охарактеризував о. Кирила Кир Йосафат Коциловський, єпископ Перемиської Єпархії.

За час своєї душпастирської праці отець Кирило Селецький навчав своїх парафіян життя у релігійному та національному дусі. Він постійно дбав про красу Божих храмів, засновував братство Тверезості, старався про матеріальне піднесення люду Божого, працював у читальнях, працював й пером, особливо від того часу коли став вдівцем.

Найвизначнішою його чеснотою – після любові до Бога, це була любов до Батьківщини та свого народу. Ця любов була всебічною: чистою, безкорисливою, як рівно ж природною. За таку любов наш Божественний Спаситель винагородив щедрим своїм благословенням, не тільки йому самому, галицькому священикові, але й нашій греко-католицькій Церкві. Адже можемо духовно користати із спадщини отця Кирила, заснованих ним монаших згромаджень: Згромадження Сестер Служебниць Пречистої Діви Марії Непорочно Зачатої в Жужелянах, і Згромадження Сестер св. Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії в Цеблові.

Нині можемо подивляти цей Божий дар, коли бачимо працю сестер, духовних дітей отця Кирила, яку вони виконують для Божої слави, добра Церкви і служіння ближньому. Їхня діяльність виражена у дбанні про красу Божих храмів, в організації парафіяльного життя, у школах, у сиротинцях, в домах перестарілих, у лікарнях. Це насправді жертовні та повні посвяти богопосвячені особи, які незважаючи на труднощі, йдуть туди, куди кличе їх Господь на служіння. Ще тоді, на кінець ХІХ поч. ХХ ст.. Господь руками скромного побожного священика благословив початок цих монаших згромаджень, сестри яких, незважаючи на різні труднощі та історичні обставини, до нині продовжують своє служіння.

Зважаючи на повчання отця Кирила та ведені його прикладом, нам сьогодні вкрай важливо перейнятися питанням духовного зростання молодого покоління українців. Адже нинішній світ ставить перед ними багато різних викликів та загроз, через які молода особа може втратити людську гідність та свою ідентичність. Хто ще зможе допомогти Церкві у плеканні та розвитку духовних чеснот у спраглій молодій душі, як не ці жертовні черниці, які вже понад сто літ допомагають у засіванні зерен Божої правди.

Господь Бог щедро наділив о. Кирила Селецького своїми дарами. Він мав особливе розуміння й сильне бажання зарадити потребі опіки над родинами, а зокрема над дітьми по селах. Про це свідчать його дописи до різних видавництв, популярні розвідки та книжки«Своя хата», «Катехизис», перший на народній мові, які починає видавати з 1869 року. В 1870 році о. Кирило звершує поїздку до Італії та відвідує Рим. Все що було побачене ним, що через віки формувало католицьку культуру, ще більше скріпило його бажання нести поміч для свого народу. В часі духовного проводу Сестер Василіянок в Яворові, він ближче знайомиться з життям та служінням сестер-монахинь, і ще більше відчуває потребу подібних сил та праці у селах. В 1874році, після прибуття на парафію в Жужелі довідується, що там через деякий час сестри-монахині працювали з дітьми, однак в силу різних обставин не змогли її продовжувати. У 1872 році о. Кирило вдруге їде до Риму, де глибше знайомиться з працею св. Йоана Боско.

Нагода зреалізувати свої наміри та знання трапилась о. Селецькому аж в 1891. У цьому році «Товариство св. Апостола Павла» організувало на його прохання місію в Жужелі, яка тривала від 17-22 травня. Провідниками місй були: о. Зельський зі Збоїск і о. Редкевич, архикатедральний проповідник від оо. Василіян о. Ломницький і о. Кулик. На прохання гуртка дівчат і о. Єремії Ломницького, ЧСВВ., о.Селецький відмовився від переходу до парохії в Раві Руській і залишається в Жужелі, де засновує Згромадження Сестер. Згодом їде до Хирова, до сестри Леонтії, головної настоятельки сестер Служебниць латинського обряду, від якої отримав друкований примірник «Правил» монашого життя. А через деякий час о.Селецький у Жужелі збудував дім новіціяту для сестер, в якому поселив дев’ять кандидаток.

19 травня 1893 р., о. Селецький засновує в Жужелі першу захоронку для дітей! Це був свого роду перший дитячий садок під опікою сестер.

...У своїх споминах про 1895 рік о. Селецький пише: «В тім році, я розширив дім новіціятський в Кристинополі, прибудував одну спальню, прачкарню, комори та їдальню. В новіціяті було заведено захоронку. Досі спочивала вся управа в моїх руках».

Усі три Єпископські Ординаріяти в своїх листах називали й вважали о. Селецького засновником Згромадження сестер Служебниць. «Мені тут іде тільки про те, щоб Ви, дорогі Отці, розуміли й знали, що основником Згромадження сестер Служебниць є о. Кирило Селецький», як пише Владика Йосафат Коциловський.

25 березня 1898 р., о. Кирило Селецький виїзджає до Італії, зокрема до Турину, щоб відновитися духом між синами св. Йоана Боско

Повернувшись з Італії він знову береться до розпочатої праці та 1898 р. будує захоронку в Цеблові, в якій поселяє трьох побожних кандидаток до монашого життя. Бажання молодих дівчат вступити до монашого згромадженя було настільки великим, що о. Селецький на початках відсилає всіх кандидаток до сестер Служебниць в Кристинополі. Але деякі з них не прийняті з причини браку віна, тому о. Кирило приймає їх в Цеблові. Помагає всім, вчить всіх – так аж до подорожі до Єрусалиму, що її відбув в р. 1906 разом з тодішнім паломництвом.

Після повернення з Єрусалиму, отець Селецький засновує дім для прийняття кандидаток і називає його домом Сестер св. Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії. в якому в році У 1908 р. в ньому перебуває вісім кандидаток, а в 1909 році, вже 12 кандидаток. Брак готових «Уставів», які містили б нові постанови Апостольського Престолу щодо Згромаджень, спонукують його заснувати «Товариство св. Йосифа Обручника в Цеблові», затверджене світською владою 10 січня 1911 року. Членами даного Товариства стають усі Цеблівські Сестри, які в габітах ведуть монаше життя. В році 1911 дім налічує вже 18 сестер. В 1912 році о. Селецький зводить для сестер у Цеблові мурований дім, де розміщує різні верстати для праці. В цьому ж році в ньому о. Кирило посвячує вже й каплицю.

19 квітня 1918 р. о. Кирило Селецький занедужав через надмірну втому в сповідальниці, перебуваючи у церкві в Цеблові. В нього розвинулось запалення легенів, з якого 82-літній старець уже не видужав.

Помер о. Кирило Селецький 28 квітня 1918 р. в домі Згромадження Сестер св. Йосифа Обручника в Цеблові. 30 квітня тіло спочилого слуги Божого перенесено до церкви в Жужелі. А 1 травня 1918 року, за участю 20-ти священиків та при величезнім здвизі народу його тіло було похоронено в каплиці-гробівці на жужільському цвинтарі.

о. Василь Крушельницький, голова Комісії беатифікації і канонізації святих Сокальсько-Жовківскої єпархії

Офіційний медіаресурс
Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ
©2009–2023

Правлячий Єпископ: Кир Михаїл (Колтун)
Єпископ-помічник: Кир Петро (Лоза)

Контакти:
Адреса: 80300, м. Жовква, вул. Львівська, 7а
Телефон: 61-336