«Митрополит Андрей Шептицький – духовний батько народу», - єпископ Михаїл Колтун

Деталі

Створено: Неділя, 19 липня 2015, 08:41

29 липня будемо відзначати 150-ту річницю від дня народження Митрополита Андрея Шептицького. Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з єпископом Сокальсько-Жовківської єпархії Михаїлом Колтуном про актуальність і значення постаті Великого Митрополита.

- Чи постать Митрополита Андрея є актуальною в наш час?

Зараз дуже важливо респектувати особу митрополита Андрея, бо він, як ми досліджуємо в його листах, посланнях, мав того пророчого духа і його слова як були актуальними в ту добу, коли він жив, так і є вагомими зараз. Як «будувати рідну хату», як цінувати стосунки між людьми, як зберігати християнську мораль, справедливість. Це є такі правди, які приналежать до людини, скільки і де б вона не жила. Митрополит Андрей був посланий Богом на нашу землю, до нашого народу, до нашої Церкви, до тих викликів, які суспільство переживало, серед тих режимів, які він зустрічав і перед якими відстоював права Церкви і простих людей.

- Що старався робити Великий Митрополит?

Так як Ісус Христос оснував Церкву бути єдиною в любові, так і митрополит Андрей був перейнятий екуменічним питанням (єдності християн). Це є його властиве покликання на той час, щоб ствердити, що наша Церква є однією з церков, але вона є рівноправною зі всіма іншими і є такою самою Католицькою, тільки свого права. Ми бачимо як він старався про екзархати поза межами Галичини, про поширення нашої Церкви, але не з ворожою місією, а щоб показати лице і дух тієї Церкви, яка закликає до єдності в християнській любові. Ми можемо бути різними, бо маємо конфесії, обряди, традиції, але корінь в нас один – Володимирове хрещення. Ми отримали цю Церкву цілою, єдиною і він завжди про це говорив і надихав нашу Церкву, щоб вона переймалася тим завданням і своє послаництво могла виконати.

- Чи буде одна Церква?

Багато людей питає себе, як то буде одна Церква, чи то є можливо? Та може і не можливо, що всі будемо однаково клякати, стояти, ходити в однакові години на богослужіння. Такого не буде. Ми всі різні, але можемо бути з’єднані в любові. Саме це випливає із життя і служіння митрополита, який надихав нашу Церкву і своїх послідовників до екуменічних відносин, для сприйняття один одного. Чи інші конфесії усвідомлюють це – не знаємо, але «голос вопіющого в пустині» митрополита ми чуємо і ним переймаємося.

- Про що пророкував Митрополит?

Що Церква і народ зазнають переслідувань. Церква буде зруйнована, але вона відбудується і буде кращою ніж дотепер. Те, що він говорив, ми сьогодні переносимо «на своїй шкірі», плекаємо в своїх душах. Це є наша євангельська спадщина, яку отримали від цього праведника, який цю Євангелію українізував, спрямував до українського серця, української історії та ментальності. Це є духовне багатство – післаництво Боже цієї особи до нашої Церкви.

- Як ми маємо засвоювати його повчання?

Ми має студіювати, щоби відкрити собі слова митрополита, якими він звертався до всіх верств народу. Він захищав Церкву. Він знав, що це є Боже діло і воно завжди матиме успіх. Він впевнено через Церкву утверджував християнську мораль і правди, які є необхідні для життя, щоб суспільство могло надихатися Доброю Новиною. Маємо перейматися його наукою про життя в дусі миру, любові, екуменізму, терпимості один до одного заради єдності, щоб ми були єдині. Коли це станеться, як це станеться, чи так як ми думаємо, чи може по-Божому. Радше залишім Богові Боже і те, що Бог промовляє до нас, зокрема через митрополита Андрея, щоби ми свої старання могли вложити в життя нашого часу і в ментальність людей, з якими ми зустрічаємося. Це є покликання наше і співучасть в дусі митрополита Андрея Шептицького.

- На чому базується великий авторитет Митрополита?

Ми відзначаємо його ювілей і до його особи чимала увага не тільки церковних, а й світських діячів. Авторитет митрополита як Божого посланця свідчить про розуміння того, що тільки на християнських основах ми можемо досягти бажаної долі, до якої стремить наша держава і народ. Митрополит є прикладом посвяти цілого свого життя. Він не жалів нічого, а навпаки став меценатом, відкривав дитячі заклади, розвивав медичні установи, музеї, школи. Він був батьком народу, який дбав про ідентичність українців в своїй культурі, історії та менталітеті.

Як то важно бути тим мислителем, богословом, щоб по-Божому словити свій народ і свою Церкву. Це все притаманне особі митрополита Андрея, який мав непересічний авторитет навіть серед владних режимів того часу. Він був авторитетом свого народу і Церкви з яким всі рахувалися. Тому сприймаємо його особу як великий дар Божий для всього українського народу.

- Що робиться для того, щоб збільшити релігійне почитання Митрополита?

Ми стараємося його особу винести на престоли, беатифікувати, почитати, щоби його ті пророчі пастирські слова знайшли живе місце в наших душах та серцях. Ми впевнені, що старання про беатифікацію (проголошення блаженним, відтак святим) увінчаються успіхом, бо його послав Бог, його Бог нам дав і ми відкритими очима дивимося на постать митрополита, який є так умісний для відродження нашої Церкви і держави.

- Звідки Митрополит черпав таку незламну силу духа?

Важливим моментом в його житті є відновлення східного монашества, якому є притаманна молитва і жертва. Сила духа, сила віри, яка приходять через молитву є більша ніж сила зброї чи знання. Для цього він як монах розвивав цей спосіб служіння в нашій Церкві. Тож ми осмислюємо цю силу молитви, ставимо її за завдання, бо молитва і жертва, запевняють нас, про те, що Бог нас не опустить. «Молитися треба завжди і не падати духом», – це і є духовна сила народу. Тож коли ми всі з вірою попросимо в Бога про Батьківщину, про єдність, то те чудо настане. Про це нас вчить духовний батько народу – митрополит Андрей.

- Для чого потрібно проводити заходи з нагоди відзначення 150-ліття від дня народження славного Митрополита?

Потрібно робити всі ці заходи, щоби відкривати його для молоді, для доброчинців, для тих, які займаються волонтерством, для всіх, від яких залежить устрій нашої держави. Щоб ми могли оцінити, що так як в Старому Заповіті Бог посилав пророків та вчителів, так і щоб ми втішалися тим нашим провідником, якого голос маємо чути, щоб мати впевнене майбутнє. Тепер, коли переживаємо випробування, руїну, то мусимо звертатися за тим духовним проводом, який допоможе нам подолати труднощі та осягнути бажану Україну.

Прес-служба єпархії, Єпархіальна газета «Джерело Життя», №3 2015 р. Б.