Пошук по сайту

Медіа Партнери

 

Кам’янка-Бузький деканат

Храм Преображення Господнього м. Кам’янка-Бузька
У місті Кам’янка-Бузька є три діючих храми і один костел. Храм св. Миколая датується 1667 роком.
Храм Різдва Пресвятої Богородиці побудований 1882 року стараннями довголітнього пароха і декана о. Михаїла Цегельського.
З 1946 р. у зв’язку з ліквідацією УГКЦ храм увійшов під юрисдикцію московського патріархату. У 1991 році була зареєстрована громада УГКЦ, яку не допустили до богослужіння у храмі, тому богослужіння проводились на площі перед храмом до 1994 року (священик УГКЦ Степан Панас).
З благословення митрополита Володимира Стернюка 22 листопада 1991 р. на парафію м. Кам’янка-Бузька був направлений о. В. Касіян. Тоді ж була відслужена перша Служба Божа українською мовою. У 1994 р. було вирішено будувати новий храм у центральному парку. В тому ж році побудована простора каплиця Преображення Господнього. У 1995 р. владика Юліан Ґбур освятив місце під будівництво Собору. 7 липня 1996 року освячено наріжний камінь і почалось будівництво Собору Преображення Господнього. Будувався храм 9 років під керівництвом о. Володимира Касіяна. Новозбудований собор освячений Правлячим Архієреєм Сокальсько-Жовківської єпархії Владикою Михаїлом Колтуном 19 серпня 2005 року.
З часу заснування на парафії постійно працюють сестри св. обручника Йосифа.
З парафії є покликання до богопосвяченого життя: 3 – до монашого, 1 – до священичого. У 2004 р. о. Йосиф Будай, ЧСВВ провів місії, відбувся Хресний Хід з обнесенням хреста, який встановлений на центральному куполі храму. Перед освяченням Собору місії провів о. Василь Зінько, ЧСВВ. Неодноразово на парафії реколекції проводив о. Василь Вороновський. 15–19 серпня 2010 року у Соборі Преображення Господнього перебувала копія Туринської Плащаниці і мощі св. ап. Петра і Томи Аквінського. Реколекції провадив о. Олексій Горобець, ЧСВВ і сестри Рафаїла і Михаїла. Кілька тисяч віруючих приступили до Св. Причастя.

Храм св. Миколая м. Кам’янка-Бузька
Церква Св. Миколая розташована на Белзькому передмісті, а за різьбленням на південних дверях, збудована 1667 року за часів кам’янецького старости Ієроніма Радієвського. Перше слов’янське паперове Євангеліє написане 1411 року в м. Кам’янка -Струмилова Тимофієм Павловичем, за однією з гіпотез, було знайдене в Миколаївській церкві. В даний час зберігається у відділі рукописів національної бібліотеки ім. В. Вернадського у м. Києві.
Грамотою правлячого Архиєрея Сокальсько-Жовківської Єпархії Єпископом Кир Михаїлом Колтуном, 16 вересня 2008 р. Б. адміністратором храму Св. Миколая м. Кам’янка-Бузька Львівської області було призначено о. Юрія Мовчана. Таким чином після довгих років двері цього святого храму стали відчинені для усіх мешканців кам’янецької землі. За цей короткий період часу згуртувалась громада і заснувала церковне братство, хор, недільну школу для дітей. Завдяки жертвенності людей були придбані багато речей для церковного вжитку.
Та найбільшим надбанням є духовність громади і розвиток, у якому допомогли отці ЧСВВ, які проводили реколекції, семінари. У часі великого посту проводилась хресна дорога, в якій взяли участь семінаристи ІФВДС та монахи монастиря Апостола Андрія Первозванного, які навчали людей Божого слова. Відбувалися прощі до Зарваниці та Крехова. У храмовий празник 19 грудня 2009 р. Б. з душпастирською візитацією побував у цьому храмі Владика Михаїл Колтун та відслужив Архиєрейську Святу Літургію.

Храм Богоявлення Господнього с. Новий Став
Перша згадка про каплицю с. Новий Став пов’язана з появою образу Ісуса Христа Розп’ятого, з допомогою якого відбулося оздоровлення тяжкохворої дитини, після чого власники передали його до каплички 1745 року. З розповідей старших людей дізнаємося, що капличка, а нині церква УГКЦ Богоявлення Господнього, була діючою до 1957 р. У ній служили Богослужіння латинського та греко-католицького обрядів почергово. По центрі містився престіл латинського обряду, а по праву сторону – греко-католицького. В той час це була єдина церква в селі.
У 40-х роках розпочато будівництво УГКЦ, але 1946 р., через політичну ситуацію в краї – призупинено.
Незакінчена церковна споруда використовувалась, за радянською традицією, для господарських цілей. У 1989 р. відновлено будівництво церкви, але з невідомих до нині причин після завершення будівництва, вона була зареєстрованої як церква іншої конфесії!!! У 1998 р. розпочали відновлення каплички, згодом зареєстрували і громаду УГКЦ, якій передали у власність капличку Богоявлення Господнього. У 1998–2006 роках у церкві Богоявлення Господнього УГКЦ служили о. Володимир Касіян, о. Михайло Колтун, о. Любомир Франків, о. Борис Гороховський. З осені 2006 р. парохом став о. Богдан Стефанишин. За його сприяння 9 серпня 2008 року відбулося перше урочисте святкування повернення образу Ісуса Розп’ятого Новоставського. На Воздвиження Хреста Господнього, 27 вересня 2009 р., було започатковано відпустові Богослужіння до Христа Розп’ятого Новоставського.
У 2010 р. у час Великого посту Правлячий Архієрей Сокальсько-Жовківської єпархії Вл. Михаїл Колтун та Архиєпископ Львівський Мичислав Мокшицький відслужили св. Літургію перед образом Ісуса Розп’ятого Новоставського. Також у 2010 році у храмі були виставлені мощі: св. Пантелеймона, св. апостола Петра, св. Шарбеля, чудотворні ікони Крехівської, Кристинопільської та Унівської Матері Божої.

Каплиця свв. мчч. Маковейських с. Обидів
Село Обидів заселене переселенцями з Польщі. Місцевих мешканців було дуже мало. У селі була дерев’яна каплиця, в якій у роки радянської влади був склад лляної полови.
У 1990 р., громада с. Обидів відреставрувала каплицю. На свято святих мучеників Маковеїв, 14 серпня 1990 р., було освячено каплицю для громади УГКЦ. Відкриття відбулося під орудою о. Михаїла Федорова, який і став парохом.
Офіційно громаду УГКЦ Свв. Мучч. Маковейських зареєстровано 17 вересня 1991року.
Після о. Михаїла Федорова парохом каплиці став о. Іван Зуб зі с. Стрептова, який відбув заслання в Сибіру. Але підірване здоров’я не дало йому довго перебувати на парафії. Після нього парохом був о. Володимир Касіян. На даний час парохом є о. Роман Притула, який служить уже 14 років.

Каплиця св. вмч. Димитрія с. Ягідня
Каплиця Св. Вмч. Димитрія розташована у центрі села на місці попередньої каплиці, яка, на жаль, не підлягала відновленню. У 1997 р. стараннями о. декана Володимира Касіяна було відновлено каплицю. Парохи, які обслуговували каплицю: о. Володимир Касіян (1994-1996); о. Роман Притула (з 1997 р.).

Храм Собору Пресвятої Богородиці с. Полонична і с. Гута
Під тиском влади, упродовж 1946–1947 років, тодішній парох храму Собору Пресвятої Богородиці с. Полонична о. Василь Домкович перейшов на російське православ’я і переписав церкву. Увесь період, коли УГКЦ була в підпіллі, церква в с. Полонична була православною. Після опитування місцевих мешканців, не було встановлено відомостей, які б засвідчували, що на її теренах священнодіяв підпільний священик УГКЦ. Дочірня церква Вознесіння Христового с. Гута в часи підпілля була взагалі закритою. Для виконання потреб, туди їздив православний священик з Полоничної.
Парафіяни с. Полонична, 10 грудня 1989 р., під керівництвом о. Ярослава Куця зібрали підписи щодо повернення до УГКЦ. Статут релігійної громади Української Греко-Католицької Церкви зареєстрували 17 вересня 1991 р. Дочірня церква була відкрита 8 червня 1990 року. Статут релігійної громади було зареєстровано 15 жовтня 1991 р.
Уже в новітній історії громад с. Полонична та с. Гута було багато зроблено для духовного і матеріального обновлення церков. У с. Гута стараннями вихідця з цього села п. Володимира Кожана також була відреставрована церква.
У 1989–2008 роках на парафії сіл Полонична і Гута служив о. Ярослав Куць. З 2008 р. – служить о. Ігор Тикар.

Храм Собору Пресвятої Богородиці с. Батятичі
Храм Собору Пресвятої Богородиці, збудований 1783 р., був постійно діючим. Храм-каплиця св. Юрія Переможця був збудований 1759 р. за кошти пана, грека Папари. Служилось там декілька разів на рік.
У часи підпілля УГКЦ у Батятичах служив о. Михайло Мельник. Незважаючи на те, що церква перейшла на “православ’я” о. Михайло служив у греко-католицькому обряді. У 1990 році перевів і зареєстрував громаду в УГКЦ. З 1991 року настоятелем храму є о. Миколай Хить.
При церкві активно діє молодіжна організація УМХ, вівтарне молоде братство.

Храм свв. Володимира і Ольги с. Старий Добротвір
Храм збудований 1938 р. коли парохом був о. Володимир Пашковський. До 1946 р. храм належав греко-католицькій громаді. По тому був переданий Православній церкві МП і був діючим.
З 1991 р. після виходу з нашої Церкви підпілля храм, після великої боротьби, був повернений греко-католикам. Блаженної пам’яті о. Степан Панас був першим греко-католицьким священиком після виходу Церкви з підпілля. На його долю випала боротьба за храм. Він очолив важку боротьбу парафіян за відновлення історичних прав громади на володіння храмом. Після смерті о. Степана на парафію був призначений о. Володимир Когут, який служив до кінця 2006 р. Потім служив о. Андрій Щепан.
При храмі на даний час діє братство Непорочного Серця Матері Божої та недільна школа.

Храм Успення Пресвятої Богородиці с. Тишиця
Храм побудований 1861 року греко-католицькою громадою. Під час переслідування і перебування УГКЦ у підпіллі, в церкві проводилися Богослужіння православними священиками. У 90-х роках храм повернули греко-католицькій громаді. У часі виходу УГКЦ з підпілля в селі був невеликий конфлікт, який завдяки мудрості громади швидко вирішився.
Громада села працює над відновленням храму. Вірні храму беруть участь у прощах до чудотворних місць Зарваниці, Крехова та інших.

Храм св. Арх. Михаїла с. Воля-Жовтанецька
Храм св. Ахистратига Михаїла в селі Воля-Жовтанецька збудовано 1881 року. У 1946–1990 роках місцева влада закрила храм і використовува його як колгоспне зерносховище. З іконостасу було вирізано всі ікони, які зберігались на хорах у церкві с. Дельнич. У 1992 році вірні УГКЦ зареєстрували діючу громаду. На жаль, між громадами виникли суперечності у приналежності храму, позаяк паралельно було зареєстровано громаду УПЦ. Із 1998 року, за рішення суду, храм використовується почергово громадами УГКЦ і УПЦ КП.
Настоятелі храму: о. Ігор Вороняк (1991-2000); о. Володимир Шуба (з 2000 р.).

Храм Воскресіння Господнього с. Желдець
Історія парафії починається з перших письмових згадок, датованих 1654 роком. Храм Воскресіння Христового с. Желдець був збудований коштами парафіян 1905 року і належав до Перемиської (Красичин), Петергоф (Високофедорівка).
На парафії в селі Красичин, де була капличка Матері Божої Неустанної Помочі, яку зруйнували у 1945 році, проживали поляки римо-католики. А у селі Петергофі до 1945 року проживали німці. Тут була німецька церква.
До 1946 року греко-католицькою громадою опікувався о. Іван Бирка. На жаль, за тогочасною політикою радянської влади, храм закрили і використовували під колгоспне зерносховище. В часи підпілля, до 1991 року богослужіння відправлялись переважно в оселях мешканців села Сокіл. На території цього села мешкав греко-католицький священик, о. Іван Лацько, який опікувався вірними. Також обслуговували вірних отці ЧСВВ – Антоній Масюк і Мар’ян Чернега.
Громада УГКЦ села Желдець була зареєстрована 1991 року. Громаді було передано храм. Одночасно було зареєстровано громаду УПЦ, яка також претендувала на храм. Незважаючи на те, що храм історично належав УГКЦ, громада УПЦ заволоділа храмом і користується ним, недопускаючи до служіння греко-католицьку громаду до цього часу. З кінця 1991 року по 2013 рік громада УГКЦ відправляла богослужіння в каплиці, яка споруджена поруч з храмом. У 1991–2000 роках душпастирем громади був о. Ігор Вороняк. А з 2001 року – о. Володимир Шуба. 7 липня 2013 року освячено новозбудований храм.
Діє братство “Апостольства  молитви“, вівтарна дружина. Ведеться підготовка дітей до першої Св. сповіді і першого Св. Причастя.

Храм Покрови Пресвятої Богородиці смт Добротвір та с. Стриганка
Парафія Покрови Пресвятої Богородиці створена 12 грудня 1995 р. Селище наше має 52 роки і тому за радянських часів не було побудовано жодного храму.
16 серпня 1995 р. побудовано каплицю, яку освятив владика Филимон Курчаба. У 2002 р. владика Михаїл Колтун освятив наріжний камінь на будівництво церкви. У 1995–1999 роках завідателем храму парафії був о. Микола Нецкар, з 1999 р. по нині адміністратором парафії є о. Богдан Горбаль. Проводиться катехизація дітей. У парафії діють братство “Апостольства молитви”, “Матері в молитві” і вівтарна дружина. Парафіянин Юрій Федоренко навчається в Тернопільській Вищій Духовній Семінарії.
Дерев’яна церква парафії Покровa Пресвятої Богородиці с. Стриганка побудована 1936 року греко-католицькою громадою. 17 вересня 1991р. зареєстрована греко-католицька громада. В даний час існує конфлікт з громадою УАПЦ, щодо володіння храмом. Громада УГКЦ править богослужіння в малій каплиці.

Храм Преподобної Параскевії Тарнавської с. Незнанів
Дерев’яна церква Преподобної Параскевії Тернавської (Сербської) побудована 1878 року. Фундатор – Франц Йосиф І. Упродовж 46 років парохом був Іларіон Квасницький.
З часу переходу УГКЦ в підпілля в Незнанові проживала в служінні Богові і вірним сестра-монахиня Йосафата (нині 96-літня сестра перебуває в Унівському монастирі).
У 1990 році парафії с. Незнанів, с. Мазярка, с. Гряда волею людей, а також священика о. Степана Чепіля, повернулися в лоно УГКЦ. З 1994 р. по 1996 р. парохом був о. Роман Войцехівський, з 22 грудня 1996 року по нині – о. Борис Гороховський.
У серпні 1997 року о. Василь Зінько, ЧСВВ, проводив Місію. При церкві організовані братство Апостольсьтва Молитви, Марійська Дружина, Вівтарне Братство, спільнота “Матері Молитви”, Недільна школа.
Вихідцями парафії є архиєпископ і митрополит Рівенський і Острозький Євсевій Політило, греко-католицькі священики брати Іван і Степан Білики (служать у Стенфордській єпархії), о. Микола Семенович (служить у Харкові).
22 грудня 2008 року відбулося урочисте святкування з нагоди 130-річчя церкви Преподобної Параскевії.

Капличка св. мчч. Димитрія Мироточця c. Мазярня Коронська
Капличка побудована 1991 р., за пароха о. Романа Войцехівського. Збудована за кошти мешканців с. Мазярня: Цимбали Дмитра, Данилюка Володимира, Політила Миколи, Войновича Франка, Хоби Броніслава, Часюка Володимира. За пароха о. Бориса Гороховського, 27 серпня 1997 року в селі відбулась Свята Місія, яку проводив отець Василь Зінько, ЧСВВ.

Храм свв. мчч. Софії та її дочок Віри, Надії, Любові с. Гряда
Церква св. Муч. Софії та її дочок Віри, Надії, Любові, збудована у 1997 році. Наріжний камінь освятив тодішній парох о. Роман Войцехівський. Церква збудована за пожертви парафіян хутора Гряда та з ініціативи: п. Миколи Притули, п. Володимира Мороза, п. Дмитра Лепеха, п. Дмитра Стрижевського. Особливими стараннями мецената п. Степана Лепеха та за його пожертви куплено дзвін, що хрещений ім’ям батька жертводавця Іллі. Престіл і тетрапод зроблений руками п. Дмитра Лепеха, а іконостас – робота Василя Гасюка, різьбяра з с. Незнанів. Церкву освячено в останню неділю вересня 1997 року за участю декана о. Володимира Касіяна, пароха села о. Бориса Гороховського, а також 10 священиків з деканату. В селі, 25 серпня 1997 року відбулася Свята Місія, яку проводив о. Василь Зінько, ЧСВВ, з цієї нагоди було встановлено місійний хрест.

Храм Усікновення Чесної Глави Йоана Хрестителя с. Сілець
На берегах Західного Бугу серед мальовничої природи розкинулось с. Сілець. Люди зі села завжди з любов’ю, трепетом і вірністю ставились до Бога, Церкви і рідної землі. Оскільки навколо села розкинулись ліси, то храми споруджували з дерева.
На церковному дворі, де зараз розташована дзвіниця, колись стояв дерев’яний храм. Престольним празником було Введення в Храм Пресвятої Богородиці. Церква була значно менша своїми розмірами за сучасну, але 1914 року, під час бойових дій, храм було знищено вогнем. Відомо, що у старій церкві служив о. Питлик. Незабаром громада вирішила збудувати новий дерев’яний храм, але саме будівництво затягнулося на довгі роки. Церкву будували коштами громади.
У 1929 році, на празник Введення, було посвячено новозбудований храм в честь Усікновення Чесної Глави Йоана Хрестителя.
Після о. Питлика, парафію очолив о. Пелех. На долю цього священика випали тривожні воєнні роки, а також прихід комуно-московських “визволителів”, які вирішили розтоптати своїм загарбницьким чоботом нашу Церкву і народ.
У 1946 р. – церкву закрили. Радянська влада хотіла зробити з храму склад, але люди стали на захист церкви. Через місяць-два храм відкрили, але вже як православний.
Після о. Пелеха настоятелем храму був о. Яцків. За свідченням парафіян, о. Яцків був інвалідом і служив Літургію сидячи на кріслі. Такий стан здоров’я священика був через тюремні ув’язнення, які він пережив.
Наступним священнослужителем був о. Грицай, який служив у селі аж до 1963 р. У цьому ж році парафію очолив о. Нестор Баранюк, який служив тут 30 років. Саме о. Баранюк постарався, щоб храм було розписано іконописом, збудував нову плебанію. Заслугою о. Нестора є те, що громада разом зі священиком повернулася у лоно Греко-Католицької Церкви. Після о. Нестора Баранюка були настоятелями: о. Дубей, о. Сухий, о. Ленчик, а нині – о. Юрій Мазепа.
Спричинився до розвитку парафії о. Ю. Ленчик, який був добрим душпастирем. За о. Юрія збудовано нову дзвіницю з класом для катехизації. У 1999 р., у честь храмового празника Архиєрейську Літургію очолив владика А Сапеляк.
Із парафії є покликання до монашого стану, а саме Богдан Громадський, (брат Лазар, ЧСВВ), який 2010 року склав вічні обіти.

Храм св. Юрія Побідоносця с. Руда Сілецька
Від 1946 р. греко-католицька церква у с. Руда Сілецька почала належати до РПЦ і була діючою. Довгий час парохом був о. Василь Мельник (†1974 р.) і богослужіння за нього служились у греко-католицькому обряді. Отець Теофіл Ванджала (†1988 р.) був священиком УГКЦ, але перейшов до РПЦ. Декілька разів покидав парафію, але вертався назад. Служив у м. Кам’янка-Бузька. Василь Буцько був священиком РПЦ. За нього декілька разів обкрадали церкву, забрали цінні речі, зокрема ті, які мали в собі “католицький дух”. Коли громада хотіла перейти до УГКЦ, він відмовився, і громада, перейшовши одностайно до УГКЦ, запросила іншого священика.
о. Ярослав Куць (†2008 р.), у 1990 р. перевів церкву і громаду в лоно УГКЦ.  о. Юрій Ленчик (†2005 р.). Служив у 1995-2005 роках. За нього побудували дзвіницю, каплицю на цвинтарі, поштукатурили церкву.
З 29 січня 2006 р. на парафію церкви св. Юрія Побідоносця с. Руда Сілецька був призначений о. Богдан Стефанишин, який є настоятелем храму і по сьогоднішній день. Кожного року, а саме у Хрестопоклінну неділю, відбувається Хресна Дорога по вулицях села, за участю великої кількості людей. У 2006 р. парафію відвідав перший раз о. Василь Вороновський, який служив разом з настоятелем Службу Божу і відчитував молитви на оздоровлення. В місяці жовтні громада урочисто зустріла фігуру Фатімської Божої Матері, яка була привезена з Фатіми, і була благословенна Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ. У жовтні 2006 року Правлячий Архиєрей Сокальської єпархії Владика Михаїл Колтун посвятив каплицю Матері Божої біля церкви. Спільно з РКЦ, при великій кількості вірних 13 травня 2007 р. відбулися святкування 70-ліття появи Матері Божої у Фатімі.
На запрошення о. Богдана парафію часто відвідував о. Василь Вороновський, а 10 лютого 2008 р. сестри Служебниці привезли мощі блаженної Йосафати Гордашевської.
У 2010 р. парафія святкувала 120-річчя храму св. Юрія. Під час святкувань на парафії два тижні перебувала чудотворна ікона Кристинопільської Матері Божої і мощі св. Пантелеймона-цілителя.

Храм Покрови Пресвятої Богородиці с. Прибужани
Церква Покрови Пресвятої Богородиці була посвячена 1943 р. У 1962 р. церкву закрили і переобладнали на музей атеїзму. Відкрили церкву 1989 року. У 1962–1989 роках релігійні потреби парафіян виконували служителі православної церкви м. Кам’янка-Бузька. З 1989 р. у храмі служив о. Михайло Федорів.
З 1989 р. парафія стала греко-католицькою. У 1991–1997 роках на парафії служив о. В. Касіян, 1997–2001 р. – о. Андрій Мальків. З 2001 по нині – о. Ігор Вороняк.

Храм свв. апп. Петра і Павла с. Сапіжанка
До 1946 року в селі мешкали німецькі колоністи, які у 1938-1941 роках проводили будівництво кірхи, яка не була освячена, в ній не служилося. За комуністичних часів приміщення кірхи  використовувалося як склад, як цех для переробки плодів. Тоді  споруда горіла і була майже знищена.
У 1991 році стараннями  отця-декана Володимира Касіяна  була зареєстрована громада УГКЦ.
12 липня 1993 року відбулось освячення храму на честь верховних апостолів Петра і Павла.
Першим душпастирем  був о. Андрій Мацьків (1993-2000), з  2001 року служить о. Ігор Вороняк.

Храм Покладання Ризи Пресвятої Богородиці с. Дальнич
Храм с. Дальнич Кам’янка-Бузького деканату збудований спільно з Римо-Католицькою і Греко-Католицькою громадами села 1885 року.
У 1946–1989 роках церква була закрита. Приміщення церкви використовували як склад. Туди звозили образи, фігурки, семисвічники, підсвічники і ін. церковні речі з навколишніх сіл. Люди з требами зверталися до храму РПЦ с. Батятичі.
У 1954 році в село приїхав підпільний священик о. Василь Горбач, який повертався із ув’язнення і заслання в Сибір. Поселився в пустій хаті, де виконував священичі обов’язки. Протягом трьох років о. Василь таємно хрестив дітей, вінчав молодят, відправляв Святу Літургію та ін. Богослужіння.
У 1957 р. о. Василь Горбач виїхав зі села до родини, яка ймовірно проживала на Сокальщині.
Під кінець 70 років люди, підібравши ключ, відмикали двері захристії і вечорами збиралися на молитви, але так тривало недовго. Їх викрили і двері замкнули і опечатали.
У 1989–1991 роках священиче служіння виконував о. Михайло Мельник, 1991–1995 роках – о. Микола Хить, 1995–2009 роках. – о. Ігор Вороняк.
У липні 2009 р. була утворена нова парафія сіл Дальнич і Товмач, а церква Положення Ризи Пресвятої Богородиці стала матірною. Адміністратором храму призначено о. Володимира Гураля.
У 1989 р. церква була відкрита, а 10 серпня 1990 року парафія с. Дальнич перейшла з РПЦ в УГКЦ. Конфліктів не було, всі одностайно підтримали перехід під юрисдикцію УГКЦ. Урочисті святкування з нагоди 125-ї річниці храму відбулися 11 липня 2010 р.
При парафії діє недільна школа, організовуються прощі до святих місць.

Храм св. Арх. Михаїла с. Товмач
Село Товмач належало до парафії с. Батятичі. Не було тут ні своєї церкви, ні цвинтаря. Духовним наставником був о. Михайло Мельник, парох с. Батятичі. У 1989 році о. Михайло Глаговський подав ініціативу щодо побудови церкви в селі Товмач. У 1990 р. під проводом Романа Лаха почалися підготовчі роботи, а 12 липня 1992 р. посвятили камінь під будову храму.
У 1991 р. звели тимчасову капличку, де душпастирську місію провадив о. Микола Хить.
Громада УГКЦ с. Товмач була офіційно зареєстрована 17 березня 1992р. У 1991 р. було посвячено місце під цвинтар.
Зведення церкви відбувалося при жертовній праці Романа Лаха, Михайла Глаговського, Ярослава Литвина, Наталії Литвин. За кошти мешканців села та щедрі пожертви жителів Радехівського,
Жовківського, Кам’янка-Бузького та інших районів був зведений храм. Фінансово допомагало керівництво Добротвірської ТЕС, районна адміністрація та Ярослав Янишин, голова колгоспу пан Флис, підприємець Михайло Войтович
Посвячення храму в честь св. Архистратига Михаїла. Відбулося 20 листопада 2005 р. Освятив храм правлячий Архієрей Сокальсько-Жовківської єпархії Єпископ Михаїл Колтун.
При парафії діє недільна школа, організовуються прощі до святих місць.

Слово Боже на щодень

Читання Катехизму УГКЦ