АРХИПАСТИРСЬКЕ ВЕЛИКОДНЕ ПОСЛАННЯ
Михаїла Єпископа Сокальського
для священиків, монахів i монахинь та вірних УГКЦ СОКАЛЬСЬКОЇ ЄПАРХІЇ з нагоди свята Стрітення Господнього на славу богопосвяченого життя! 

	Христос воскреслий серед нас, Він хоче, щоб ми булu Йому подібні. Друг друга так любім, як Він нас полюбив, І будемо Його любові гідні.
ХРИСТОС ВОСКРЕС!	ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

Радість наша у воскреслому Христі, нашому Спасителеві, є сьогодні святкова. Цим святом ми набираємо сили, надихаємося радості на послідуючі дні і на ціле життя. Свято Воскресіння Господнього збирає нас і вселяє нам радість не тільки славною подією Воскресіння Христа, але і рівнож славною подією нашого з вами воскресіння у Христі. Нашого воскресіння до любові між нами, яка робить нас між собою ближніми; нашого воскресіння - до живої віри в добро, яке нам голосить Євангеліє; нашого воскресіння - до надії на щасливе життя у Царстві Божім, яке з воскреслим Христом є серед нас на землі і чекає у вічності. Ісус хоче, щоб і до нас його благовість прийшла і тому передає її через своїх апостолів і учнів, навчаючи їх: «Майте любов між собою. По тому всі знатимуть, що ви мої учні, коли матимете любов один до одного» (Ів. 13, 35). Через цю науку учнів Христових, через віру, надію, любов, через заповіді, через чесноти і дари Святого Духа ми уподібнюємося і становимося ближніми і творимо Церкву, в якій Воскреслий Христос є вінцем нашої віри в життя і спасіння. В цьому і на цій основі відтворюється образ нашої подібності з Богом. Ми радіємо, бо повірили в Христа, що Він воскрес; повірили в те, що Він навчав. Його слова і вся наука в очах нашої віри набирає сили життя, сили воскресіння, сили перемоги. Вірмо в це, і сьогоднішнє свято стане для нас силою на завтрашній день і на життя.

Якщо ми об’єднуємося в Церкві з Христом і між собою, то тільки на засадах, на яких живе Церква. Не можемо Церкву підлаштовувати під себе і як нам подобається, але так як Христос її установив; і апостоли, а тепер єпископи, разом з Главою Церкви навчають. Це маємо сприймати як науку Христа і в Церкві маємо творити подібність нашу у любові до науки Святого Євангелія, у любові до кожного між нами. Особливо до нас звертається священний Синод Єпископів УГКЦ, словами пророка Ісаї 58, 9-10: «Тоді візвеш, і Господь відповість, ти крикнеш, і він скаже: - Ось я! Коли ти викинеш із-посеред себе утиск, перестанеш погрожувати пальцем і безбожно говорити, коли голодному ти віддаси хліб твій, наситиш пригніченого душу, тоді засяє твоє світло в пітьмі, тьма твоя буде, немов південь». Сприймаючи ці слова, маємо бути чутливі в любові до всіх, а особливо до хворих або віком немічних, зранених алкоголем, наркотиком чи розпустою, дітей опущених, ув’язнених, молоді безтурботної і кожного, хто знаходиться в стані особливої потреби. В цьому будьмо подібні до Христа, до святих, щоб прихилити нашу любов до ближнього, щоб нашою прихильністю до ближніх виражати подібність до Христа, який милосердився над усіма і з любові віддав своє життя. Прихильність наша у любові до ближнього створить нашу подібність до Христа, створить нам прихильність Христа до свого образу, тобто до нас і то в такій мірі любові, як Христос себе проявляє у своїм Євангелії — це є Царство Боже для нас. За кожним разом, як ми думаємо, як ми бажаємо, як ми поступаємо, стараймося уподібнитися до Христа, до Його науки, а Його царство сили і любові уміститься в нас: «Бо Царство Боже є між Вами» (Лк. 17, 21). Царство Боже — це Воскреслий Христос в нас і з нами.
Риси нашого уподібнення до Христа і уподібнення між нами мають бути нам рідними. Ці Божі риси є нам властивими і мають бути нашими, їх маємо любити, про них пам’ятати і дбати. А якщо затрачаємо, то відновлювати і старатися їх підтримувати і берегти. Оскільки вони є нашими і найвартнішими, то вони є нашим скарбом і маємо за всяку ціну, навіть за ціну життя, їх відстоювати, дорожити і змагатися за них. Якщо ми до цього будемо ставитися з святим успосібленням, то будемо щораз більше відчувати силу воскресіння, в якій є Христос і в якій є і будемо ми з вами.
Мої возлюблені у Христі дорогі сестри і браття! Розділяючи з вами радість Христового Воскресіння, хочу також розділяти з вами спільну долю нашого християнського життя у своєму служінні для вас. Щоб, враховуючи наше спільне покликання до християнського життя, ми почувалися потрібні один одному. Щоби, так спілкуючись, наші будні сталися наповнені ділами християнської любові і ми зростали у Божій ласці. Щоб ми щодня могли відчувати воскреслого Христа, який нас сьогодні підносить на радості у вірі, надії і любові. Христос воскрес для нашого життя. Він нам об’явив своє воскресіння і хоче, щоб ми в ньому знайшли себе, бо воно для нас. Не допускаймося гріхів, а відчуємо силу життя, яку дарує нам воскресіння - це радість сьогодні, це радість завтра, це радість щодня.
Пресвята Богородиця пережила смерть свого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, тому що вірила в Його життя, в Його силу, в Його Божество. Вона з впевненням очікувала об’явлення Його воскресіння. Так і сталося, що ангел їй об’явив: «Чистая Діво, радуйся!.. Твій син воскрес на третій день із гробу…» (Канон Пасхи, пісня 9). Радість Богородиці є нашою з вами радістю, а радість кожного з нас є святом нашого життя.
Усім бажаю радісного свята, щоб в житті радісними ногами ступати, Пасху хвалячи вічну.

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

Благословення Всемогутнього Бога Отця, і Сина, і Святого Духа
нехай буде з усіма Вами.

†Михаїл Колтун

                                                                                     Єпископ Сокальський