ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ Михаїла,
єпископа Сокальського
до вірних, священиків, монахів і монахинь на свято Пасхи 2005 року Божого

	Богородиця славною є у своїй вірі, Вона вірить в терпіння і силу Христа, Вона вірила також в Його воскресіння — Цим Вона радість нам принесла.
ХРИСТОС ВОСКРЕС!	ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

Ми отримали благовість, що Христос воскрес. Ця вістка є наповнена правдивістю і має в собі силу привернути нашу увагу. Те що Христос помер, тепер воскрес своєю власною силою, це свідчить, що Він є володарем смерті і життя. Він об’являє нам свою велич, свою силу і свою любов до нас. Своєю божественною ціною викупляє нас з гріхів, очищує і освячує нас в народ Божий, в народ вільний і щасливий, в народ над яким є виражена Його Божа благодать. Той Бог, що сотворив світ і життя в нім, а тепер воскрес, хоче нам відкрити і подарувати для життя цінності свого Царства і щоб ми їх прийняли і тішилися. Тішилися не тільки життям, здоров’ям і матеріальними здобутками, а прийняли і тішилися духовним збагаченням Божої любові до нас і для нас, цим духовним багатством, яке перевищає всяку людську міру. Для того, щоб нас запевнити в цьому, Ісус Христос приходить на землю, навчає апостолів і на їхніх очах у своїм Євангелії показує свою любов до нас. Він не тільки показує свою любов, але що ця любов, як унікальний подарунок дарується нам і що вона для нас у творчому задумі Божому становить основну складову нашого людського життя, яка творить Царство Боже в нашій душі і між нами.

Воскресіння Христа є для нас визначальним у нашій вірі. Ми віримо в Христа Бога, тому що Він воскрес і Його Євангелія справджується у житті Церкви і в нашому житті. Коли ми віримо у воскресіння Христа, то маємо теж і приймати слова науки Христа. Вся наука Євангелія спрямовується до воскресіння Христа, а також і нашого з Вами воскресіння, до життя нового не тільки у вічності, але і життя нашого на землі. Наука Христа містить в собі силу терпіння і радість воскресіння. Коли ми приймаємо Христа воскреслого, то рівно ж маємо приймати Христа терплячого, приймати Його чи це в собі, чи це в ближньому. Наше життя складається також з терпінь і кожне одне терпіння, нами поєднане з Христом, відображає цілісність Христа з нами, який нас уподібнює до себе також і у наслідках наших терпінь. “Терпіння ваші повернуться в радість” — слова нашого Спасителя (Ів. 16, 20).

Вістка Христового Воскресіння є не тільки подією історичного значення, але є життєдайною, наповненою внутрішнім змістом силою життя, що коли хто її приймає, житиме повік. “Хліб, що Я його дам, це є Моє тіло за життя світу, що хто Його споживатиме, матиме життя в собі”, — говорить Господь (Ів. 6, 51-53).

Христос воскрес, щоб жити з нами, щоб ми відчували Його присутність серед нас і в нас, щоб нам приймати Його до свого життя, до душі, до серця, щоб ми почули Його слова: «Мир Вам», щоб разом з цим ми прийняли Його Мир, який творить в душі Царство Боже. В цьому є сила Його воскресіння, щоб нам цінувати життя, оновлене воскресінням і сповнятись радістю воскреслого, завжди живого з нами Христа.

Святої пам’яті Святіший Отець Іван Павло ІІ Папа Римський оголосив для Католицької Церкви 2005 рік Роком Євхаристії, щоби наше християнське життя розвинути на спілкуванні з Євхаристійним Христом. Сьогодні, коли ми застановляємося над подією воскресіння Христа і Його живим спілкуванням з нами, стається дуже відповідним для нас причастя Пресвятої Євхаристії, причастя Тіла і Крові Христа, прийняття живого Христа до храму нашої душі. Прийняття Ісуса Христа в Пресвятій Євхаристії дозволяє нам продовжити відчуття воскресіння, відчуття живого Христа в нашому житті і продовжувати наше спілкування, яке має перейти у щоденне життя. В Церкві існує практика щоденного святого Причастя. Для цього вимагається життя в стані ласки Божої; це означає, щоби жити весь час так, щоб не грішити, принаймні тяжкими гріхами. Така практика настановляє нас, щоби ми повсякчасно вели життя у спілкуванні з Богом - нашим воскреслим Христом. Воскресіння Христа і наша пасхальна радість має перемінити нас в людей, які живуть з живим Богом і наші думки, бажання, наміри, діла і всі старання мають єднатися з Воскреслим Христом у повсякчасному житті. Тоді життя наше наповниться радістю Євангелія.

Наша Церква і вірні, що будуємо християнську родину і християнську нам рідну Державу, іншої основи в християнському житті не маємо, як тільки Христа. Воскреслий Христос, який входить у наше життя, є задатком для нашого життєвого успіху. Щоб довершити в нашому житті бажані нам переміни, треба єднатися з Христом і наукою Його святої Євангелії. В Євангелії, в Його слові є живий Христос. Приймаючи Його слова науки, прийматимемо самого Христа, Його силу і матимемо успіх в нашому житті.

Пресвята Богородиця повна віри в Бога довірилась Йому, Його слову. “Нехай Буде мені по слову твоєму” (Лк. 1, 38) і Бог увійшов до неї, наповнив її життя своєю присутністю, своїм життям і вона раділа в Бозі Спасі своїм: “Возрадувався дух мій у Бозі Спасі моїм” (Лк. 1, 47). Це дало для Богородиці пережити тяжкі трагічні події, радіючи Богом живим, який давав їй святої витривалості і радості в переживаннях. Переживання після смерті її Сина для Богородиці були звершені радістю світлого воскресіння: “Ангел сповістив Благодатній: Чистая Діво радуйся. І знову кажу: Радуйся! Твій Син воскрес...,” - слова благовістуючого ангела, що читаємо на Утрені.

Воскреслий Христос є для нас, вірних Йому, живою силою на всякий час, яка скріплятиме наше життя. Повірмо, приймімо, тримаймося цієї віри і це нам дасть бути сильними, щоб не боятися в житті: “Не бійтеся, Я з Вами” (Мт. 28, 10). Бажаю нам усім великої і тривалої віри у Воскреслого Христа, віри у наше християнське життя, віри в себе, а воскреслий Христос сповнить наше життя своєю радістю. Щоби ця радість була повна, бажаю нам цю радість доповнити радістю Пресвятої Богородиці, радістю ангелів і святих, щоб в крузі родини та усім нам рідного і близького оточення радість цю примножити. Хай воскреслий Христос буде для нас вічною Пасхою всюди і завжди, щоби нам радісно і впевнено іти до земної і небесної мети.